В Україні триває процес декомунізації, це всі знають. Не є також секретом те, що складовою цього процесу є перейменування вулиць. Також не секрет, що активно “перейменовується” Київ – на пам’яті ще гучні дискусії щодо вулиць Шухевича, Бандери тощо. Є як прихильники, так і противники цих процесів. Втім, я не про них. Як законослухняний громадянин, я підтримую декомунізацію. Як українець – підтримую категорично. Але, як завжди у нашій країні, згадується приказка про Бога і лоба.
Бо є (поки що є, уточню) у Києві така собі вулиця імені Андрія Желябова. І є намір її перейменувати. Принаймні 20 вересня на своєму засіданні Комісія з питань найменувань КМДА направила на на громадські обговорення пропозицію щодо її перейменування. Перейменувати її хочуть на честь Марії Капніст. Аби не було закидів мені щодо вулиці Марії Капніст, то відразу в категоричній формі заявляю – така вулиця необхідна. Однозначно. Як і вшанування пам’яті видатної української актриси.
Але, як завжди… Як завжди. Бо, вшановуючи одних (заслужено – підкреслю), ми витираємо пам’ять про інших. В даному випадку – про Андрія Желябова. Сподіваюсь, за результатами обговорення вулицю його імені таки залишать в спокої. А щоб читачу було зрозуміло, чому я (і не лише я) захищаю пам’ять Желябова, дозволю собі нагадати, хто він такий.
Андрій Желябов, (1851-1881), революціонер-народник, один з керівників партії “Народна Воля”. Під керівництвом Желябова засновано першу в Російській імперії газету для робітників — “Рабочая газета”. Один з організаторів замаху на імператора Олександра II. Заарештований напередодні замаху, Желябов добився прилучення своєї справи до судового процесу про вбивство царя. Страчений 3(15) квітня 1881 року.
Ось така коротка біографічна довідка. Що зробив такого проти України Желябов, що пам’ять про нього хочуть стерти? Те, що організував вбивство очільника Російської імперії, котрий був душителем українства? Чи те, що не “відмазався” від своєї участі в цьому і мужньо пішов на ешафот разом зі своїми товаришами – Софією Перовською, Миколою Кибальчичем, та іншими “первомартовцами”?
Так, це був, за сучасними мірками, тероризм. Але… якби зараз якась “народна воля” вбила “царя” Путіна? Я б особисто камінь в таких людей би не кинув, це точно.
Чого ж добивався Желябов і народовольці? Ось цитата (мовою оригіналу) з листа виконкому “Народної волі” Олександру ІІ:
“… Созыв представителей от всего … народа для пересмотра существующих форм государственной и общественной жизни и переделки их сообразно с народными желаниями … выборы должны быть произведены при следующей обстановке:
