Де знання – там і визнання. Де і як виховують майбутніх військових

Фото: Український інтерес/Олександр Бобровський

Життя супроводжується суцільними боями – за увагу, за дружбу, за роботу, за повагу, за Державу. Людина самотужки взагалі мало що може, тому що для отримання результату має бути дія. На кожну дію має бути протидія і обов’язково відгук. Для того, щоб протидія була мінімальною, а відгук позитивним, людина має бути не сама. Якщо йти в бій, то обов’язково з тим, кому можна довіряти. З тим, хто не підведе у відповідальний момент. “Український інтерес” дізнався, де саме виховують таких людей, які будуть мужньо боротись за важливі ідеї.

Історія Київського військового ліцею імені Івана Богуна сягає 1947 року. Тоді це було Київське суворівське військове училище. У 1992 році суворівське училище було переформатоване у Київський військовий ліцей. А таким, яким ми можемо бачити ліцей зараз, він став у 1998 році, коли навчальному закладу було присвоєно ім’я активного учасника визвольного руху за незалежність України – Івана Богуна.

Велична будівля ліцею імені Івана Богуна, яка була зведена на початку 20 століття, зустрічає нас широкими коридорами, високими стелями, якими котиться відлуння голосів ліцеїстів, що голосно вітають свого командира. Екскурсію Київським військовим ліцеєм нам проводить підполковник Євген Пікуль. Показує нові казарми, в яких відпочивають хлопці, спортивний майданчик, їдальню, ділиться планами на майбутнє щодо покращення умов у ліцеї – від нових ортопедичних матраців та кращого харчування до створення майданчика, де будуть вчити мистецтву рукопашного бою.

Пройшовши коридором пам’яті загиблих героїв, потрапляємо на урок англійської мови, де хлопці з цікавістю слухають викладача. Також завітали на урок фізичного виховання. Для мотивації біля входу у спортивний зал на полицях блищать спортивні нагороди.

“Перша рота – завжди перша”, – таке гасло іноді звучить від ліцеїстів, але так само про свої роти говорять хлопці інших п’яти підрозділів, їх взагалі шість. Трошки не у риму, але повністю відповідає дійсності. Сам же начальник ліцею – Ігор Гордійчук вважає, що ліцеїсти мають бути готові до всього.

“Випускник ліцею Івана Богуна має себе реалізувати на 100%. Він має вийти з будь якої важкої ситуації, тому що він підготовлений фізично, ментально, морально. Він адаптований до умов, які вимагає сьогодення. Вони не повинні опускати рук. І мають йти завжди вперед”, – коментує Ігор Гордійчук.

Фото: Український інтерес/Олександр Бобровський

Цього року планують випустити 300 ліцеїстів, жартома їх прозвали “300 спартанців”. Вони вивчають усі загальноосвітні предмети, але більше уваги приділяють таким предметам як захист Вітчизни, спортивна підготовка, англійська мова.

“Я розумію, що не в кожного є хист до тієї чи іншої науки, але ми готуємо й випускаємо розумних людей, які мають бути обізнані в усьому. Через це встановлений мінімум – це така собі уявна лінія, нижче якої бути не можна”, – доповнює він.

Також начальник ліцею акцентує увагу на тому, що у вихованні ліцеїстів участь мають брати не лише викладачі та командири навчального закладу, а й обов’язково батьки. Тому щонеділі хлопців відпускають до дому, але за умови відсутності проблем з дисципліною та навчанням.

Своє дозвілля ліцеїсти проводять різноманітно. Це плавання, рукопашні бої, різні гуртки для розвитку. Культурно ліцеїсти розвиваються у театрах, музеях, на святкових заходах, зокрема традиційному осінньому балі (відбудеться 1 грудня). За словами Ігоря Гордійчука, батьки іноді запитують: “А коли діти вчитись будуть?”. Але ліцеїсти все встигають.

Для того, щоб у навчанні були відмінні результати, важливу роль відіграє моральне виховання ліцеїстів. Тому військова романтика так і витає у приміщенні навчального закладу. Кожен хлопець має побути у наряді, відбути його на “тумбочці” – у такий спосіб виховують витримку. Двічі на тиждень усі команди вивчають англійську. Також вразило ліжко ліцеїста, який загинув у зоні АТО. Його ім’я Андрій Кизило, він – Герой України, і його ім’я навічно внесено у списки ліцеїстів. Під час кожної вечірньої перевірки, звучить прізвище Кизило. Це виховує повагу та силу.

Перед нами з’являється високий хлопець Матвій, на військовій формі у нього значок ліцею та значок парашутиста. А ще він спортсмен – посідає перші місця у волейболі, має другий розряд із регбі.

“Я хочу бути військовим, тому що мій батько та брати теж військові. Коли завершиться навчання у КВЛ, я планую вступити на факультет розвідки. Хлопці у ліцеї дуже дружні, допомагаємо один одному в усьому, якщо це потрібно”, – каже Матвій.

Фото: Український інтерес/Олександр Бобровський

Київський військовий ліцей Івана Богуна випустив багато відомих чоловіків, які очолюють високі посади у структурах Збройних сил України, та тих, хто береже наш спокій на передовій. Вони відважні та мужні. У пріоритеті у них честь.

Існує версія, що історія – циклічна. Ми знаємо багато військових конфліктів. Для того, щоб зберегти життя, потрібно багато чого знати та багато у чому розбиратись. На майбутніх військових покладена велика відповідальність. Як каже генерал-майор Гордійчук: “Усе обов’язково буде, але не одразу.” Де знання – там і визнання.

Радана Бігун, “Український інтерес”