З часу інавгурації Дональда Трампа вже минув місяць, однак новий президент США не лише не зумів позбутись звинувачень у зв’язках із російським президентом Володимиром Путіним, а й змушений мати справу з новими закидами щодо впливу Москви на представників свого найближчого оточення topbankinfo.ru. 13 лютого внаслідок приховування своїх контактів із російськими посадовцями у відставку подав радник Трампа з питань національної безпеки Майкл Флінн, а ймовірні зв’язки самого Трампа з російською владою досі перебувають в центрі уваги американських спецслужб.

Трамп – далеко не єдиний західний політик, якого підозрюють у дружніх стосунках із Путіним. Фактично в кожній країні Європейського Союзу (ЄС) окремі політики і політичні сили так чи інакше пов’язані з Кремлем. У деяких випадках Москва прямо фінансує їхню діяльність, в інших – вони просто використовують кліше російської пропаганди заради збільшення власної популярності. Однак усі вони свідомо чи несвідомо грають на стороні Росії в її гібридній війні, яку вона веде не лише проти України, а й проти Заходу та його ліберальних цінностей.

Велика Британія

Найджел Фарадж (Партія незалежності Сполученого Королівства)

Колишній лідер Партії незалежності Сполученого Королівства та один із головних агітаторів за вихід Британії з ЄС Найджел Фарадж не приховує свого захоплення Володимиром Путіним. Фарадж назвав поведінку Путіна в Росії «блискучою» і агітував за співпрацю з Росією та президентом Сирії Башаром Асадом з метою спільної боротьби проти Ісламської держави (ІД). Погляди Фараджа на події в Україні також цілком узгоджуються з офіційною лінією Кремля: на його думку, ЄС заплямував свої руки кров’ю, дозволивши українцям скинути демократично обраного президента в 2014 р., і відтоді веде войовничу експансіоністську зовнішню політику.

Фарадж – частий гість російського пропагандистського каналу «Russia Today». Представники каналу стверджують, що їхні глядачі знають Фараджа довше, ніж британські виборці. Подейкують, що Фараджу навіть пропонували вести там своє шоу, однак цю ідею так і не втілили в життя.

Франція

Марін Ле Пен (Національний фронт)

Лідерка правопопулістської партії «Національний фронт» Марін Ле Пен за два місяці до першого туру президентських виборів у Франції має найвищий рейтинг серед усіх кандидатів, хоча в другому турі її шанси подолати будь-якого з конкурентів поки невеликі. Ле Пен – вочевидь, найбільш виражений пропутінський політик Західної Європи. У 2011 р. вона обіцяла вивести Францію з НАТО і налагодити партнерські стосунки з Росією, однак тоді її президентські амбіції не були реалізовані. У 2014 р. Ле Пен і «Національний фронт» спровокували справжній скандал європейського масштабу, взявши кредит у 9 млн євро від російського приватного банку. У 2016 р. Ле Пен намагалася вдруге отримати кредит – цього разу на суму 27 млн євро на підтримку власної президентської кампанії – однак отримала відмову. Імовірно, що в Москві тоді вирішили зробити ставку на іншого кандидата з проросійськими поглядами – Франсуа Фійона, який несподівано став кандидатом від консервативної партії «Республіканці». Наприкінці 2016 р. рейтинг Фійона помітно впав унаслідок низки пов’язаних із ним скандалів, тому Ле Пен, можливо, знову отримає прихильність Росії.

У січні цього року Ле Пен ледве не заборонили в’їзд в Україну після того, як вона назвала анексію Криму Росією законною та пообіцяла визнати Крим частиною Росії в разі перемоги на виборах. Однак зрештою Служба безпеки України змінила своє початкове рішення та вирішила не забороняти Ле Пен в’їжджати на територію України.

Німеччина

Фрауке Петрі та Маркус Претцель (Альтернатива для Німеччини)

У Німеччині інтереси російського політичного керівництва найбільш послідовно обстоює крайня права партія «Альтернатива для Німеччини». Її нинішня лідерка Фрауке Петрі зуміла очолити партію, використовуючи гасла щодо зміцнення зв’язків із Росією та боротьби з імміграцією. Депутат Європейського парламенту від «Альтернатива для Німеччини» Маркус Претцель, – а з грудня 2016 р. і чоловік Фрауке Петрі – пішов ще далі та в квітні 2016 р. відвідав анексований Росією Крим для участі в Ялтинському міжнародному економічному форумі. Німецькі журналісти дізнались, що його поїздку оплатив російський фонд, і Претцель згодом підтвердив цю інформацію.

Представники «Альтернатива для Німеччини» намагаються вибудувати й інституційні зв’язки з російською політичною елітою: молодіжне крило цієї партії планує укласти офіційну угоду про співпрацю з молодіжною організацією «Єдиної Росії».

Австрія

Гайнц-Крістіан Штрахе і Норберт Гофер (Австрійська партія свободи)

Австрійська партія свободи (АПС) стала першою ультраправою політичною силою, що увійшла до уряду західноєвропейської держави після Другої світової війни, здобувши перше місце на парламентських виборах 1999 р. Після цього партія не змогла повторити такий успіх на виборах, однак із 2015 р. знову регулярно лідирує в рейтингах виборчих симпатій.

Риторика лідера АПС Гайнц-Крістіана Штрахе цілком відповідає російським пропагандистським кліше. Він постійно критикує санкції ЄС проти Росії та ратує за нормалізацію відносин із Москвою. Його колега по партії Норберт Гофер наробив галасу в травні 2016 р., ледве не вигравши президентські вибори. Як і Штрахе, Гофер закликає до посилення співпраці з Росією та скасування санкцій проти неї, а також вважає Путіна справжнім демократом.

У грудні 2016 р. АПС уклала угоду про співпрацю з «Єдиною Росією», ставши першою великою європейською партією, що наважилась на такий крок з часу запровадження санкцій проти Росії.

Італія

Маттео Сальвіні (Ліга Півночі)

Лідер партії «Ліга Півночі», яка виступає за федералізацію і розширення автономії північних регіонів Італії, Маттео Сальвіні зумів вирізнитись серед інших європейських симпатиків Путіна. У листопаді 2016 р. під час візиту до Москви задля зустрічі з депутатами Державної Думи його затримала російська поліція за те, що він розгорнув плакат зі словами «Я голосую «ні» на референдумі 4 грудня» (італійський конституційний референдум, ініційований прем’єр-міністром Маттео Ренці, який зрештою провалився). Сальвіні відпустили після того, як за нього вступився його однопартієць, що має бізнес у Росії. Сальвіні – справжній любитель одиночних флешмобів: у листопаді 2015 р. він прийшов у Європейський парламент у футболці з зображенням Путіна і опублікував свою фотографію в соціальних мережах.

Беппе Ґрілло (Рух п’яти зірок)

Конкуренцію «Лізі півночі» у боротьбі за прихильність Путіна останнім часом почала складати популістська партія «Рух п’яти зірок» на чолі з її лідером Беппе Ґріллом – за сумісництвом коміком і блогером. Представники «Руху п’яти зірок» публічно захищають зовнішню політику Росії: на думку одного з головних спікерів партії Манліо ді Стефано, бомбардування сирійського міста Алеппо російською авіацією насправді було його «звільненням». «Рух п’яти зірок» відзначився й тим, що зумів створити розгалужену мережу вебсайтів і соціальних мереж, на яких веде неприховану політичну агітацію, регулярно публікуючи фейкові новини російського походження.

Іспанія

Пабло Іглесіас (Подемос)

На відміну від інших західноєвропейський країн, Іспанія не має яскраво вираженої пропутінської політичної сили. Водночас лівопопулістська партія «Подемос», що одразу після створення у 2014 р. зуміла пройти до парламенту, подекуди використовує проросійську риторику. Її лідер Пабло Іглесіас звинувачував ЄС у потуранні незаконній зміні влади в Україні та включенні до нового українського уряду «неонацистських» сил. Іглесіас відкрито не схвалює дії Путіна, однак так само і не критикує російську агресію, а натомість звинувачує ЄС у «подвійних стандартах» у його спробах врегулювати конфлікт в Україні.

Нідерланди

Герт Вілдерс (Партія свободи)

Герта Вілдерса і його крайньо праву Партію свободи також важко назвати безумовними агентами Путіна. Більше того, сам Вілдерс не зовсім відповідає образу типового європейського популіста правого ґатунку: з одного боку, він зізнається в ненависті до ісламу, з іншого – захищає права ЛГБТ-спільноти. Його ставлення до російської політики неоднозначне і продиктоване радше бажанням підвищити свою популярність серед населення, аніж клієнтськими стосунками з Кремлем. Та все ж Вілдерс також критикує санкції проти Росії і поведінку української влади в конфлікті на Донбасі. Крім того, як Фарадж і Ле Пен, Вілдерс має популярність у «Russia Today», куди його частенько запрошують як гостя.

Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]