Продовження. Частину першу читайте тут.

Status Quo: місцева влада й ОТГ

Нині українці стоять напередодні завершення першого етапу децентралізації – створення нових об’єднаних територіальних громад. За п’ять років їх вже 931, а разом з тими, де є погоджені перспективні плани – уже 1 380. Всього ж їх має бути десь півтори тисячі.

Другий етап реформи – впровадження нової моделі адміністративно-територіального устрою. Слідом за спроможними об’єднаними громадами маємо отримати спроможні райони та області. На місці 490 районів має бути створено через укрупнення лише 102 райони. Утім, головне не лише скорочення кількості, а й те, що обласні та районні ради зможуть обирати виконавчі комітети, а відповідні державні адміністрації перетворяться на префектури на чолі з префектами, хоча правильніше було б їх іменувати урядниками, як від початку і планували творці адмінтерреформи.

Попри гучні декларації наша країна залишається вкрай централізованою. Міністерства досі тримаються за функції, які варто передати місцевій владі. Один з яскравих прикладів це Державна служба геодезії і картографії, яка концентрує владу над землями та фактично розпоряджається ними від Ужгорода до Краматорська, від Шостки і до Скадовська. Натомість цей орган мав би бути просто місцем збору земельних координат, тому й у назві служби – геодезія і картографія. Її головне завдання: вести реєстр земельних ділянок, а не управляти землею. І такі справи по всіх без винятку міністерствах і відомствах.

Водночас, дорогою децентралізації не можна перетворити країну на окремі князівства, ханства чи баронства. Поготів, що такий сумний досвід роздрібності ми мали як в далекій, так і новітній історії України. Тому парламентарі та президент повинні чітко слідувати Конституції та принципам державного будівництва унітарної країни. Ідеться не лише про зовнішню політику, безпеку й оборону, фінансово-банківську сферу, залізничний, річковий і морський транспорт, порти й енергетику, а й про інформаційний простір, державну мову й освіту.

Парламент мусить виставити такі запобіжники, щоб створення виконавчих комітетів місцевих рад не несло загроз державній безпеці, не провокувало місцевий сепаратизм і не спонукало до вчинення абсурдних економічних дій. Не повинно бути ситуацій, яка сталася в селі Розквіт Березівського району Одеської області, де українськомовна родина так і не змогла відстояти право навчати своїх дітей в українській школі без використання російських предметів російською мовою. Родині спалили автомобіль, яким батько заробляв гроші на сім’ю, погрожували спалити будинок і вигнати з села. Ані обласна влада, ані Міністерство освіти та науки України не змогли допомогти родині відстояти свої права і, навіть, не змогли як слід покарати керівництво школи та департаменту освіти цієї ОТГ. Не забуваймо й про неминуче та далеко не завжди виправдане розростання штатів чиновників ОТГ та місцевих рад і виконкомів. Його слід врегулювати чітко прописаним механізмом формування та функціоналом службовців місцевої влади.

Дострокові місцеві вибори: бути чи не бути

Правові підстави дочасних загальнонаціональних виборів і місцевих органів влади наразі відсутні. Дострокові вибори можуть відбутися лише в окремих громадах, де склалися відповідні умови, наприклад достроково пішов у відставку голова громади. Про недопустимість безпідставного скорочення терміну законно обраних і повноправних місцевих рад говорить Конституція України та Європейська Хартія місцевого самоврядування. Натомість, можуть бути враховані не правові, а так звані політико-правові підстави дострокового припинення повноважень місцевих рад. Україна вже має досвід дострокових парламентських виборів 2019 року.

Є чимало організаційно-правових проблем дострокових місцевих виборів, які виникнуть у разі оголошення виборів до завершення децентралізації. Вони стосуються наприклад списків виборців. Або, інша проблема, яка постане в разі незавершеності реформи в частині нового районування. Частина ОТГ утворена за участю громад із різних районів. Яких тоді кандидатів обирати в районні ради, якщо ОТГ складається з частин двох або й трьох районів? За кого голосувати виборцям, в яку саме районну раду?

Відкритим залишиться також питання бюджету та місцевих соціально-економічних програм. Адже одна частина місцевих громад може залишитися недореформованою, а відтак перебуватиме у завідомо невигідних умовах у порівнянні з іншими ОТГ. Наслідками може стати або прискорена деградація громад такого регіону, або необхідність примусового перерозподілу ресурсів від вже децентралізованих громад на користь недореформованих. Останнє не може не викликати обурення та навіть певного протистояння між регіоном і центром, між реформованими громадами та тими, хто з різних причин цього ще не зробив.

Звісно, приголомшлива перемога “Слуги народу” на президентських і парламентських виборах породила спокусу “вкотитися” за інерцією і в місцеві органи влади. Проте слід пам’ятати, що для партії влади вони можуть стати або успішним трампліном, або фальстартом. У разі прийняття народними депутатами IX скликання рішення про дострокові місцеві вибори потреба у дотриманні конституційних термінів проведення виборів місцевої влади все одно нікуди не зникає. 25 жовтня 2020 року вибори відбудуться знову. А за час, який мине від дострокових до регулярних місцевих виборів рейтинги влади та політична кон’юнктура можуть дещо змінитися.

Коротка історія позачергових місцевих виборів останні 10 років

У 2008 року Верховна Рада призначила дострокові вибори Київради та міського голови столиці. Підставою стали “порушення Конституції та законодавства київським міським головою Леонідом Черновецьким та посадовими особами органів місцевого самоврядування та виконавчої влади в місті Києві”. Тоді ініціатори дострокових виборів зазнали фіаско. Черновецький і його молода команда зміцнили свої позиції в столичній владі.

У 2009 році парламент призначив дострокові вибори Тернопільської обласної ради. Такою була реакція Києва на конфлікт тодішнього голови облдержадміністрації Юрія Чижмаря з керівництвом облради. Тернопільських обласних депутатів звинуватили у “саботажі та недієздатності”. Тодішні партії влади (“Наша Україна” та “Батьківщина”) знову зазнали поразки. Переконливу перемогу здобуло Всеукраїнське об’єднання “Свобода”, яке підтримали 154 038 виборців, або 34,69%. “Свобода” здобула найбільшу кількість мандатів – 50, а її представник став головою облради.

Позачергові вибори в Одесі одразу після Майдану 2014 року закінчилися перемогою опонента постреволюційної влади Генадія Труханова над висуванцем УДАРу Едуардом Гурвіцем. У 2016 році на позачергових виборах у Кривому Розі переміг колишній член Партії регіонів Юрій Вілкул. Відтоді влада уникає призначати позачергові вибори принаймні у великих містах, таких як Луцьк і Миколаїв.

Утім, кожна нова влада проходить власний шлях помилок. Досі не зрозуміло чи знають в Офісі президента правило, що той, хто не вивчає свого минулого приречений його переживати у майбутньому. Водночас, перевагою Зе-команди є те, що там добре усвідомлюють той факт, що іноді вибори можуть дивувати навіть самих себе.

Вагомий чинник: земля

Кінцевою метою політики є входження у владу. А метою влади є отримання контролю над бюджетом, апаратом, власністю та фінансовими потоками. Тобто, все як завжди. Та це лише на перший погляд. Адже нова влада президента Зеленського оголосила про намір не лише передати повноваження з центру на місця, а й запустити до початку 2020 року ринок землі. Тож, ключову роль у “роботі із землею” відіграватимуть саме місцеві органи влади. Адже невдовзі майже вся земля за межами населених пунктів по кордонах громади переходить під контроль місцевих громад. А моделі ринку землі, запобіжників і амортизаторів ризику нова владна команда ще не надала суспільству. Можливо саме в цій площині слід шукати причини справжнього інтересу слуг народу до теми місцевих виборів та місцевої влади.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram