Після приголомшливого успіху на президентських та парламентських виборах нова влада поспішає закріпити свій успіх в органах місцевої влади. Судячи з усього, до останнього Зе-команда не відкидає ідею проведення дострокових місцевих виборів. І хоча заяви нових очільників держави стали останнім часом дещо стриманішими, ніж раніше, спокуса завести своїх людей у владу на місцях не покидає нових керівників держави. В експертному середовищі попервах постійно циркулювала інформація про три можливі сценарії:
1. Проводити вибори у 2019 році, не чекаючи завершення децентралізації та формування нових адміністративно-територіальних одиниць, що звісно вже нездійснене за браком часу.
2. “Прискорити” цю реформу, внести зміни та ухвалити нові законодавчі й нормативні акти, які б дозволили провести вибори місцевих депутатів та голів навесні 2020 року.
3. Погодитися на дотримання конституційних термінів і обрати нову місцеву владу 25 жовтня 2020 року.
Місцеві вибори та виборча система 2015 року
Нагадаю, що місцеві вибори за законом від 2015 року проводяться одночасно за трьома виборчими системами:
- мажоритарною системою відносної більшості (вибори депутатів сільських/селищних рад, старост, сільських/селищних та міських (у містах з менш ніж 90 тисяч виборців) голів);
- мажоритарною системою абсолютної більшості (вибори міських голів у містах з більш ніж 90 тисяч виборцями);
- модифікованим варіантом партійно-пропорційної системи (вибори депутатів обласних, районних, міських, районних у містах рад).
Певним досягненням нової законодавчої бази по праву вважається проведення виборів мерів у два тури, у випадку якщо жоден кандидат не набрав 50%+1 у першому турі. Водночас, небезпідставною є критика заборони самовисування і виборчих блоків, а головне, нового варіанту пропорційної системи обрання депутатів. За цим варіантом від одного виборчого округу можуть отримати депутатські мандати відразу декілька депутатів. Тоді як деякі округи виявляються непредставленими. Так, зі 120 округів у Київській міській раді 85 округів мають по одному народному обранцю, 15 округів – по два депутати, а 20 округів взагалі не матимуть власного представника в Київраді. Кількість депутатів в окрузі залежить від двох чинників. По-перше, від кількості партій, що подолали прохідний бар’єр. По-друге, від того, чи присутній у даному окрузі кандидат, який у своїй партії набрав таку кількість голосів саме серед своїх однопартійців, яка забезпечує йому проходження в раду.
Більшість політиків та експертів стверджують, що позитив такої виборчої системи переважує негатив і закон про місцеві вибори успішно пройшов випробування та може використовуватися надалі з невеликими уточненнями.
За цим законом також обиралися депутати та голови нових органів влади – 931 Об’єднаної територіальної громади (ОТГ). Зрозуміло, що серед обранців немає і не може бути представників новостворених партій, таких як “Слуга народу” та “Голос”, які в липні 2019 року потрапили в парламент. Чи загрожує новій центральній владі брак представництва на місцях? Скоріше ні, аніж так. На базовому рівні села, селища чи ОТГ працюють ті, хто не схильний заполітизовувати комунальні проблеми чи заповнювати вакансії сантехніка, вчителя або двірника партійними кадрами. Інша річ на рівні міст та обласних рад. Там певний саботаж ініціатив президента та парламенту можливий, хоча й малоймовірний. Значна частина чинних місцевих депутатів спробують швиденько переорієнтуватися на партію влади та підтримуватимуть ближчим часом усі або більшість її ініціатив.
Місцеві вибори на умовах агресора?
Фактор російської агресії для нової української влади є важливим і таким, який слід враховувати в підготовці до наступних місцевих виборів. Станом на тепер діє Закон України № 1680-VII “Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей”, відомий також як Закон про особливий статус Донбасу. Його дія завершується 31 грудня 2019 року, якщо Верховна Рада України не продовжить цей термін.
Також, правовідносини на окупованих територіях унормовуються Законом України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, за яким державні органи й органи місцевого самоврядування на тимчасово окупованій території діють лише на підставі Конституції та законів України.
Утім, головним є те, що президенту Зеленському та його парламентській монобільшості доведеться виконувати передвиборні обіцянки про встановлення миру на Донбасі. Курс на замирення може означати, що він втілюватиметься зокрема й за допомогою виборів до місцевих органів влади. Важливими в цьому питанні будуть не самі по собі вибори депутатів місцевих рад, а те, яким буде виконавчий орган, і чи буде він взагалі, бо можуть бути збережені ще на якийсь час військово-цивільні адміністрації. Хай там що, а наближення дати місцевих виборів спонукатиме українську владу швидше визначатися зі своєю новою стратегією американо-європейсько-російсько-українських стосунків.
Яка дорожня карта президента Зеленського і його парламентської монобільшості в питаннях децентралізації та передачі частини повноважень місцевим громадам?
Достеменно ми цього ще не знаємо. Наразі спостерігаємо таке:
1. Нова владна команда надсилає сигнали про своє бажання слідом за достроковими парламентськими провести дострокові місцеві вибори;
2. Керівник Офісу президента Андрій Богдан озвучив звинувачення в бік міського голови Києва Віталія Кличка та зажадав його відставки з посади очільника Київської міської державної адміністрації;
3. Передвиборча програма та наступні заяви речників нової влади декларують бажання передати частину повноважень центральних органів влади на місця. Наприклад, наполегливо мусується тема ліквідації посад голів ОДА та РДА і заміна їх на префектів. Зауважимо, що префекти й префектури передбачені проголосованими в першому читанні змінами до Конституції України ще чотири роки назад. Але для нас важливе саме прагнення нової влади до зміни статусу місцевої влади.
Логічно постає питання, чи збирається нова команда ревізувати політику своїх попередників та законодавче забезпечення децентралізації? Чи Зеленський зосередиться на завершенні реформи, ухваленні відповідних законів, зокрема закону “Про адміністративно-територіальний устрій”? Чи реально передаватиме повноваження з центру і будуватиме цивілізовану вертикаль місцевого самоврядування, зберігаючи баланс і зміцнюючи унітарну українську державу? Наразі ми чекаємо якогось концептуального публічного бачення президентом Зеленським і його оточенням регіональної політики та її плану.
Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]
