Цьогоріч минули 34-ті роковини трагедії на Чорнобильській атомній електростанції. Катастрофа розділила життя планети на “до” та “після”, перекроїла долі мільйонів і вбила тисячі. Щось помирає, а щось народжується. У цьому разі доцільніше сказати відроджується. Колись людина й тотальна урбанізація загарбала північний захід України, але зараз усе повернулося на круги своя.

Ще років зо 20 тому Чорнобиль і туризм були полярними поняттями, наразі ж Зона відчуження з кожним роком приваблює все більше туристів: у середньому потік зростає на 15-20% у рік. Як і будь-яку популярну атракцію, чорнобильський напрямок активно розвивають. “Український інтерес” також поїхав у Зону відчуження, щоб на власному прикладі показати читачам, наскільки захопливою може бути подорож до місця, що досі жахає чимало українців.

80 кілометрів від столиці – перший контрольно-пропускний пункт “Дитятки”. Там ви отримуєте необхідні дозволи, натільний вимірювач. Він потім розповість, яку дозу опромінення ви отримали впродовж екскурсії. Також можна взяти дозиметр – простий у використанні прилад, який або заспокоїть, що ви в безпеці, або навпаки. Саме тому важливо не гратися в героя й ходити суто за гідом. Будь-який непогоджений крок ліворуч чи праворуч не вб’є вас, але шкоди здоров’ю наробити може.

Здебільшого українці перебувають у середовищі з безпечним показником 0,3 мікрозіверта на годину. Туристи короткочасно перетинають в автобусах західний і північний сліди викидів. Тому загальна доза зовнішнього опромінення, отримана за 10 годин перебування в Зоні в кілька разів менша, ніж при трансатлантичному перельоті.

Перша зупинка – селище Копачі. Із назвою вийшла сумна іронія – після вибуху реактора населений пункт прикопали. Не найкраще рішення, адже тоді ґрунт разом із пилом, осілим на будівлях, забруднився ще більше. Із будинків залишилося лише кілька адміністративних конструкцій: адміністрація та дитячий садок.

Перший крок на землю в Зоні відчуження невпевнений. Така ж і спроба зайти до будівлі, де колись гралася, їла, спала та навчалася дітвора. Іграшки, речі побуту, книжки – усе залишилося там, де його покинули місцеві. Це зрозуміло: при здоровому глузді ніхто не захоче привезти додому радіоактивний сувенір, а на навіжених вивезти щось із зони чекає адміністративне, а часом і кримінальне покарання.

Наближаємося до ЧАЕС. 15 хвилин – ще одне КПП та в’їзд до десятикілометрової зони. Чому саме 10 та 30 кілометрів? Достеменно не відомо. Є версія, що радянська влада офіційно мала досвід з ядерними вибухами лише під час випробувань бомб: з радіусом їхньої дії в середньому вирахували зону, яку обвели колами й наказали відрізати від решти світу.

Здалеку видніється новий безпечний конфаймент над четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС. Через 22 роки після заснування чорнобильського фонду “Укриття” безпечний саркофаг ввели в експлуатацію 2019-го. Міжнародна спільнота зібрала півтора мільярда євро на реалізацію проєкту. Внесок ЄБРР склав більше 700 мільйонів євро. Прослужити конфаймент має щонайменше сто років.

Прип’ять – місто-привид, в якому вирує життя

Найпопулярніша й найбажаніша зупинка туристів – покинуте місто Прип’ять. У жодну годину не вміститься розповідь із життя сімей, які залишали домівки на кілька днів, а покинули їх назавжди. На жаль, час невблаганний, і попри задовільний стан більшості конструкцій, до житлових будинків заходити вкрай небезпечно – вони в аварійному стані. Уже при в’їзді помітно силу природи: суцільні хащі, ліси, дерева, що проросли крізь залізні паркани та бетонні мури. Інколи туди заглядають і дикі тварини, але чим більше туристів приїжджає до зони, тим рідше можна помітити їх удень. До Прип’яті звірі часто навідуються взимку.

Усе рідше там можна зустріти сталкерів, які потайки блукають закинутими домівками. Але все частіше художників, що прикрашають сумні бетонні стіни адміністрацій, кінотеатру, готелю тощо. Найяскравіша й наймоторошніша зупинка – парк атракціонів. Коли ти дивишся на світлини звідти, милуєшся віртуальними локаціями Прип’яті чи зустрічаєш їх у комп’ютерних іграх, усе здається інакшим. Лише коли на власні очі бачиш каруселі чи колесо огляду, відчуваєш зупинку часу та швидкоплинність життя. Уява може по-злому пожартувати з тобою: безтурботні діти та щасливі батьки… могли би бути тут, але з відвідувачів лише кілька здичавілих псів та лісові звірі.

Як вже вище зазначалося – саме туристичну Зону відчуження планують активно розвивати. Так, там уже є веломаршрути, випробовують катання на всюдиході Шерп. Асоціація Чорнобильських туроператорів усіма силами намагається вибити для Чорнобильської зони статус пам’ятки. Тож із кожним роком кількість музеїв та культурних закладів на території Зони збільшуватиметься. Серед них – майбутній музей ліквідаторської техніки, де вже, до речі, є кілька експонатів.

Про перспективи та деталі створення музею техніки розповів голова Асоціації чорнобильських туроператорів Ярослав Ємельяненко. Детальніше про це читайте згодом в “Українському інтересі”.

Найзагадковіша й наймасштабніша зупинка туру – радянська загоризонтна радіолокаційна станція для раннього виявлення запусків міжконтинентальних балістичних ракет Дуга-1, розташована в Чорнобиль-2. Цікаво, що за радянських часів намагалися приховати цього велетня вже знайомими казками: “Настамнєт, то дитячий табір”. Будемо відвертими, на конструкцію потрібно більше дивитися, а не описувати.

Символічно, що саме під гігантською антеною відбулася презентація від Vodafone Україна щодо запровадження швидкісного інтернету в селах, а також розвиток сільського туризму. Про це також читайте невдовзі в “Українському інтересі”.

Наприкінці крізь вікна автобуса спостерігали за напівпорожнім містом Чорнобиль, де наразі мешкають лише працівники станції та представники влади. Подекуди можна зустріти й хатинки самоселів. Спілкування з ними – окремий туристичний маршрут.

Не бійтеся самотужки розвінчувати міти про “моторошний і трагічний Чорнобиль”. Так, трагедія назавжди залишиться чорною сторінкою нашої історії. Життя в Зоні вирує, хоча людина туди, здається, ніколи не повернеться. Продовження чекайте в “Українському інтересі”.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram