Чайлдфрі – люди, які свідомо не хочуть мати дітей. Ну, скажете ви, це право кожного. І я так думаю, в усіх нас є право на вибір. Але все частіше чую від знайомих про те, що їхні діти роблять саме такий вибір.

Коли я зі старшим сином спробувала поговорити на цю тему, він усміхнувся і сказав, що без онуків мене не залишить, але зараз такі питання для нього не на часі. А що ж на часі? Кар’єра, гроші, подорожі…

Молодь планує все. Для них все першочергове. Але не всі вони хочуть давати шлюбну обітницю. Не всі поспішають, будучи в стосунках, у пологові будинки.

Що це – егоїзм чи страх перед відповідальністю? Так, за дитину треба відповідати, її треба любити, виховувати. На неї треба витрачати немало часу. Мені чомусь думається, що в тому, що нинішнє покоління виросло таким – винні насамперед ми, батьки. Мабуть, все ж таки, не в кожного з нас було достатньо часу і на любов, і на виховання своїх синів та дочок, якщо вони тепер неохоче навіть говорять на тему батьківства.

До речі, відомий психолог Михайло Лабковський вважає, що небажання мати дітей – це не примха, і не егоїзм, а важкі спогади з дитячих літ, психотравми. Тут треба розбиратися з психікою. Приводити розумні аргументи марно.

Не впевнена, що змогла би виховувати прийомну дитину, ніколи не хотіла мати багато дітей. Але інстинкт материнства мені ні на мить не зраджував. Саме тому я щаслива мама двох синів. І страшенно хочеться, щоб мої сини мали своїх власних діточок, кожен у свій час. До речі, менший семирічний син вже пообіцяв мені трьох онуків. Залишилося тільки почекати, коли він для цього достатньо виросте.

Рух чайлдфрі (Сhildfree) виник у США в 1970 році в середовищі освічених, успішних жінок. Американські феміністки, які усвідомили свої справжні бажання і цінності, боролися в такий спосіб за право розпоряджатися тілом на власний розсуд.

Тепер жіноцтво починає боротися за це й в Україні? Читаю на сайтах відвертості саме українських чайлдфрі: художницю Тетяну лякає думка, що дитина постійно буде поруч; психолог Клавдія не заперечує, що колись у неї можуть бути діти, проте немає великого бажання їх виховувати; улюблений термін програмістки Ірини “свідоме безпліддя”, юристка Оксана боїться через народження дитини втратити престижну роботу й коханого чоловіка, який не хоче мати дітей… Вас це не дивує? А мені якось трохи моторошно, що з такими думками живуть розумні, здорові, красиві жінки.

Мене доля не обдаровувала безпроблемним життям. Всього було. Але я вистояла, вижила, поборола себе і обставини, тільки завдяки тому, що поруч був син. Діти мені не заважають, вони мене надихають, обнадіюють, тішать, дарують радість і любов. Діти – це моє все. Це не проблеми. І ніякий чоловік ніколи не міг би мені сказати, що він не хоче, щоб я мала від нього дітей. Це точно був би тоді не мій чоловік. Той же таки, Лабковський зазначає, що тих жінок, які дійсно хочуть дітей, не зупиняють ніякі життєві труднощі. Вони народжують при будь-якому життєвому розкладі. У багатстві і бідності, в заміжжі і без чоловіка, зі здоров’ям і навіть з протипоказаннями до вагітності, з житлоплощею і без неї.

Паралелі життя – жінки, які свідомо позбавляють себе відчуття материнства і ті, які готові до народження дитини, але не можуть завагітніти. Ми таки правда всі різні.

Психологи також пояснюють які саме чоловіки і чому не хочуть ставати батьками. Зазвичай це відбувається тоді, коли хлопчик росте без батька. Не бачивши зразка стосунків татко-син, вже дорослий чоловік може відчувати невпевненість і страх перед тим, щоб мати власних дітей. Ще одна з причин – нездатність брати на себе відповідальність. Дехто не хоче бачити власну дружину серед пелюшок, заклопотану, зайняту дитиною, а не лише коханим.

Деякі молоді люди не хочуть продовжувати свій рід, тому що пережили багато складних ситуацій і вважають, що дітям на цьому світі теж буде погано.

Колись в Україні відсутність у подружжя дітей трактувалася як трагедія вселенського масштабу: “З дітьми хата – базар, без дітей – кладовище”. Ми живемо нині в епоху краху родинних цінностей. Цього не можна не помічати. Для того, щоб щось змінити на краще, мабуть, треба не наслідувати зарубіжні практики, рухи, флешмоби, а занурюватися з головою в минувшину, вивчати забуті традиції, побут пращурів. Чомусь здається саме там підказка для нас, нащадків, як вберегти родину та країну. Бо хочеться, щоб будинки українських молодих сімей повнилися не тільки добром, а й дитячим сміхом.

Фото: Pixabay

Я не люблю дітей. Що вам до того?

Не більше двох: чому жінки у всьому світі почали менше народжувати

Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]