Цієї суботи Харків перетворився на справжню футбольну столицю України, куди з’їхалися вболівальники з усієї України: із Львова, Києва, Житомира, Херсона, Дніпра та інших міст нашої країни. “Український інтерес” також приїхав до “першої столиці”, щоб підтримати нашу національну команду у важливому матчі зі збірною Туреччини.

Читайте також: Футболісти збірної України: Переможемо, якщо зіграємо у свою гру

Зранку в місті дощило, проте пообіді хмари трохи розійшлися й опади припинилися. Водночас до Харкова з різних міст почали стягуватися вболівальники та гуртуватися неподалік залізничної станції “Харків-Балашівський”, що поруч із заводом імені Малишива. Звідти вони розпочали фанатський марш до стадіону “Металіст”.

Фото: Український інтерес/Антон Владиславський

Близько трьох тисяч фанів рушили харківськими вулицями з жовто-синіми прапорами, шаликами національної збірної та, звичайно ж, фанатськими піснями. Не обійшлося без “Червоної рути”, яка так полюбилася футбольним фанатам, національного гімну та славетного заряду про президента Росії Володимира Путіна, яка, до слова, народилася саме у Харкові. Місцеві жителі, зустрівши учасників ходи, вітали їх, а деякі підтримали, розмахуючи з балкону футболкою національної збірної.

Фото: Український інтерес/Антон Владиславський

“Тут недалеко до Росії, тому нехай вони чують наші голоси та нашу єдину команду”, – сказав президент Федерації футболу України Андрій Павелко.

Андрій Павелко: Хай у Росії почують голоси нашої єдиної команди. Фото: Український інтерес/Антон Владиславський

Як би це банально не звучало, однак наша збірна привезла до Харкова справжнє футбольне свято, а також неабияк об’єднала українців із різних частин країни. У людей не було ніякої агресії чи бажання довести, хто ліпший. Вони просто прийшли, щоб разом гарно провести час, отримати гарні емоції та підтримати команду своєї країни.

Харків’яни зустрічають марш уболівальників збірної України. Фото: Український інтерес/Антон Владиславський

Через вимушені заходи безпеки люди заповнювали чашу стадіону “Металіст” поступово. Проте ні погода, ні додаткові перевірки, ні довга дорога не завадили вболівальникам ущент заповнити арену. Коли команди вийшли на поле, трибуни “Металіста” перетворилися у величезний синьо-жовтий стяг, а на центральній трибуні з’явився банер із зображенням Андрія Шевченка та написом “Згадайте, браття, час перемог!”.

Підтримка, треба сказати, була просто божевільною. За це варто подякувати амбасадору збірної України Сергію Притулі, який “розганяв” трибуни перед грою. Якщо турецькі стадіони славляться у світі за своєю гучністю та кількістю децибел, то українці їм учора гідно відповіли – на полі відчувалися кожен вигук, кожен заряд і кожна пісня. Враження, ніби гра відбувається за присутності всією країни.

Напевно саме це стимулювало хлопців активно почати поєдинок і створити одразу декілька нагод. Тому й результат не змусив себе довго чекати. Напередодні гри журналісти хвилювалися, що через дискваліфікацію Ракицького в команді не буде кому розпочинати атаки. Однак вже на 18-й хвилині оборонці української збірної показали, що це не так. Завдяки одній довгій передачі у зону на Коноплянку, Україна вийшла у швидку й небезпечну контратаку, яка завершилась забитим голом. Євген відкотив кулястого на Кравця, той продовжив на Коваленка, а Віктор першим дотиком знайшов Ярмоленка, якому залишалось лише обвести голкіпера, який вже лежав. Головний арбітр зустрічі вказав на центр поля – боковий офсайду в Андрія не помітив. Може у такий спосіб збірній України повертаються старі борги?

За секунду м’яч опиниться у сітці воріт збірної Туреччини. Фото: Український інтерес/Антон Владиславський

Наприкінці тайму Коноплянка прорвався до карного майданчика та віддав у зону одинадцятиметрової позначки, куди вже підбігав автор першого голу. Ярмоленко вклав на п’яту точку двох турецьких захисників, а потім безперешкодно переправив шкіряного до лівого кута воріт. По перерві у підтрибунному приміщені загомоніли про те, що під час проходу Євгена м’яч перетнув лінію поля, але суддя знову нічого не помітив.

Другий гол у виконанні Ярмоленка. Фото: Український інтерес/Антон Владиславський

Пізніше на прес-конференції Мірча Луческу розповів про те, що ці два м’ячі були забиті дійсно не за правилами, проте він визнав те, що вчора сильнішою дійсно була Україна. “Якщо б не ці голи, могли бути забиті й інші”, – сказав він.

Фото: Український інтерес/Антон Владиславський

“Ми знали, що у нас буде перевага у фізичних кондиціях футболістів. Хлопці практично не дали нічого зробити суперникам, адже вони зіграли ідеальний матч. Україна дуже додала у якості та організації гри”, – пояснив Андрій Шевченко.

Фото: Український інтерес/Антон Владиславський

Автор двох забитих м’ячів Андрій Ярмоленко назвав цей матч найкращим у цьому відборі, адже у команди виходило практично все. “Це все завдяки вболівальникам, які нас підтримували. Ми всі сьогодні бачили повний стадіон. Величезне їм спасибі за цю атмосферу”. Також він розповів, що ейфорія від переходу до “Борусії” у нього давно закінчилась, адже йому потрібен був лише один день, щоб переналаштуватись.

Фото: Український інтерес/Антон Владиславський

“Дуже колективно сьогодні зіграли, тому не дали їм сьогодні ніяких шансів. Ось подивіться, коли вони намагалися нас пресингувати, вони робили це поодинці. Але не можна так грати проти гарної команди. Ми зіграли набагато краще, тому досягли результату. Це великий здобуток команди”, додав Коноплянка.

Україна – Туреччина – 2:0

Голи: Ярмоленко 18′, 42′
Попередження: Бєсєдін, 71′ – Озьякуп, 85′

Україна: Пятов – Бутко, Хачеріді, Матвієнко, Кривцов, Степаненко, Коваленко, Ротань (Маліновський, 79′), Коноплянка (Зінченко, 89′), Ярмоленко, Кравець (Бєсєдін, 70′)

Туреччина: Бабаджан – Озбайракли, Кьойбаши, Азіз (Сьоюнджу, 73′), Белозоглу, Туфан (Озьякуп, 60′), Джигерджи, Тосун, Чалханоглу (Туран, 67′), Топал, Ундер

Антон Владиславський, “Український інтерес”

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram