У номінації “Людина року 2018” за версією американського журналу Time перемогла група журналістів, які ризикнули своїм життям або свободою у пошуках правди. Їх назвали “Вартові” (Guardians), за аналогією до супергероїв Marvel. Очолив список вбитий саудівський журналіст, кореспондент Washington Post Джамаль Хашоґджі, який виступав із критикою саудівського уряду і принца Мухаммеда бін Салмана.

Як підкреслив головний редактор видання Едвард Фелсенталь, Time вперше вибрав особистістю року людину, якої вже немає у живих.

Крім Хашоґджі, звання “Людина року 2018” отримали журналісти Reuters Ва Лон та Кья Со Оо, яких засудили у М’янмі до 7 років ув’язнення за порушення закону про державну таємницю. Вони займалися розслідуванням геноциду рохінджа. У списку також журналістка Марія Ресса з Філіппін, відома критикою президента Родріго Дутерте і його кампанії з “війни з наркотиками” та редакція американського видання The Capital Gazette, на співробітників якої напав озброєний чоловік. Під час нападу загинули 5 осіб.

У матеріалі про “Вартових” Time розповідає й про інших журналістів, які постраждали. Серед них російський журналіст, критик кремлівського режиму Аркадій Бабченко, який брав участь в інсценуванні власного вбивства у Києві, а також заступник головного редактора радіостанції “Ехо Москви” Тетяна Фельгенгауер.

Загалом, за статистикою ООН ситуація з нападами та переслідуваннями журналістів у світі бажає кращого. Так, з 2012 по 2016 рік вбито 530 журналістів, у середньому два за тиждень. У 2018 вже вбито, щонайменше, 88 працівників ЗМІ. Ще багато тисяч зазнали нападів, переслідувань, затримань або тюремного ув’язнення за сфабрикованими звинуваченнями без дотримання належної правової процедури.

Свобода слова та напади на журналістів в Україні

За часів незалежності в Україні загинуло 68 журналістів. Хоча дані щодо їхньої кількості дещо різняться. Офіційно з професійною діяльністю працівників ЗМІ пов’язують лише половину цих смертей.

Найрезонанснішим і досі залишається вбивство у 2000 році Георгія Гонгадзе. Його тіло без голови знайшли у Таращанському лісі приблизно у 100 кілометрах від Києва. Лише у 2013 засудили до довічного позбавлення волі головного виконавця вбивства, за версією слідства, колишнього генерала МВС Олексія Пукача. Він частково визнав свою провину, повідомивши, що наказ вести спостереження і вбити Гонгадзе отримав від тодішнього міністра внутрішніх справ України Юрія Кравченка (Кравченко покінчив життя самогубством у 2005). Мати журналіста Леся Гонгадзе назвала вирок “великою крапкою з кінцями у воду, щоб ніхто і ніколи не зміг назвати замовників, які насправді хотіли знищити її сина”.

Найбільш гучних за останні роки стало вбивство журналіста Павла Шеремета. Чоловік працював у Білорусі, Росії та Україні. Його автівку підірвали саморобним вибуховим пристроєм, коли він їхав на роботу. Винних досі не покарали.

Переслідування, залякування та напади на працівників ЗМІ – явище у нас звичне. Особливо, з початком збройної агресії на сході України. На окупованих територіях свобода слова відсутня повністю.

Шквал критики у світі зазнало незаконне затримання українського журналіста Романа Сущенка. РФ звинуватила його у шпигунстві і засудила до 12 років колонії суворого режиму.

І хоча Україна посідає 101-е місце у рейтингу свободи преси, який вираховують “Репортери без кордонів”, у той час як минулого року вона посідала 102-е, проблем залишається чимало.

Читайте також: (Не)Свобода слова в Україні: цифри та факти

Так, у 2018 році кількість нападів на журналістів (це і перешкоджання професійній діяльності, і побиття) зросла вдвічі, свідчать дані Інститут масової інформації (ІМІ). З початку цього року вже зафіксовано 89 випадків перешкоджання законній професійній діяльності журналістів, 29 випадків побиття журналістів, 31 випадок погроз, 17 випадків обмеження доступу до інформації та 14 випадків кібератак.

До суду правоохоронці передали лише 21 справу щодо злочинів за “журналістськими статтями”.

Читайте також: Убивства журналістів в Україні: список поповнюється

Найчастіше на журналістів нападають приватні особи, зокрема учасники акцій протесту. Далі йдуть представники місцевої влади та правоохоронці. Лідером серед регіонів за кількістю порушень прав журналістів залишається Київщина, за нею – Миколаївська, Дніпропетровська, Одеська та Полтавські області.

Свобода в інтернеті

За рейтингом Freedom On The Net міжнародної правозахисної організації Freedom House Україна займає 45-ту позицію. У 2014 році, під час Революції Гідності, вона була на 33 місці. А ще сім років тому Україну визначали як абсолютно вільну за рівнем свободи в інтернеті.

Варто зазначити, що при складанні рейтингу на оцінку впливають і окуповані території. Лише в 2017 році там зафіксували порушення 40 справ і винесення 47 вироків на цих територіях, пов’язаних із активністю людей у мережі.

Укладачі рейтингу пов’язують такі дані з ознаками цензури в інтернеті, блокуванням контенту та переслідуванням за дописи у мережах. Окрім того, українські експерти зазначають, що силові структури прагнуть контролювати та забороняти свободу висловлювань в інтернеті, попри українське законодавство.

На ситуацію свободи в інтернеті також впливає інформаційна війна Росії проти України. Одним з її елементів є використання тролів та проплачених коментаторів. Вони займаються маніпуляціями та розганяють паніку серед українців.

Гітлер, Сталін, Путін, Трамп. Згадуємо обкладинки Time