Бранці Кремля: як звільнити українських політв’язнів

Від початку окупації Криму та війни на сході України, 64 наші співвітчизники стали заручниками російського “правосуддя”. Більшість із цих політв’язнів, а саме 54 особи, перебувають у Криму (або були заарештовані на його території, а потім вивезені у Росію). А 36 – це кримські татари.

З 2014 року шляхом перемовин звільнили всього 5 осіб. Надія Савченко, Геннадій Афанасьєв та Юрій Солошенко були помилувані президентом РФ Путіним, а заступників глави Меджлісу кримськотатарського народу – Ільмі Умерова та Ахтема Чийгоза – звільнили завдяки втручанню президента Туреччини Ердогана. Про це йдеться у звіті “В’язні війни” з рекомендаціями щодо звільнення українських громадян з неволі на території РФ та окупованого Криму, який підготували представники правозахисних організацій “Медійна ініціатива за права людини” спільно з Українською Гельсінською спілкою з прав людини та Euromaidam Press.

За період війни 64 українці стали політв’язнями РФ. З них 36 – це кримські татари.

У звіті автори зазначили, що в питанні звільнення українських в’язнів державі важливо визнати та закріпити на законодавчому рівні статус цих осіб, а також вимагати від РФ дотримання норм міжнародного права в ставленні до затриманих. “Державі потрібно мати всеосяжну стратегію щодо того, як звільняти цих людей. Адже очевидно, що як і військовополонені, так і цивільні заручники є дуже потужним інструментом у руках РФ. Вони використовуються у якості потужної пропаганди на території Росії, розпалювання ненависті до України і підігрівання конфлікту, який вже триває понад 4 роки”, – зазначила юрист Української Гельсінської спілки з прав людини Надія Волкова.

Вона додала, що у своєму звіті автори звернулися до міжнародного досвіду інших збройних конфліктів щодо звільнення полонених та політв’язнів. Екс-міністр з питань реінтеграції Грузії Паата Закареішвілі зазначив, що під час ведення переговорів в умовах військового конфлікту важливо не змішувати між собою гуманітарні та політичні питання:

“Риторика має бути помірною, нейтральною. Особливо треба пам’ятати, що це передусім допомагає людям, які чекають від цих перемовин рішень про свою долю. Учасники переговорного процесу перемагають тоді, коли “придердится” до їхніх слів фактично неможливо. Також важливий фактор, коли протилежна сторона рахується з тим, хто веде переговори. Втім, вирішальним є те, наскільки ти свої зобов’язання виконуєш”, – сказав екс-міністр Грузії.

До процесу звільнення потрібно залучати впливових міжнародних фігур

У звіті автори зазначили роль залучення до переговорів професійних перемовників, які мають необхідні компетенції та досвід. Тобто вести переговори не на політичному рівні, а на рівні військових та спецслужб. Також важливо залучати до процесу впливових міжнародних фігур. Яскравим прикладом є звільнення Ільмі Умерова та Ахтема Чийгоза.

“Я знаю зі свого досвіду – катування і тортури були припинені саме тоді, як виступив посол США. Дійсно, є особи не симпатичні, наприклад, як Земан, котрий особисто їздив до Путіна на зустріч стосовно мене. Так, у нього є позиції, які я не поділяю. Але ж якщо через нього можна впливати на звільнення тієї чи іншої особи, чому ми не повинні використовувати такий вплив? Є проблеми, які треба вирішувати, використовуючи координацію дій”, – сказав колишній заручник Ігор Козловський.

Персональні санкції проти громадян Росії

Також автори звіту рекомендують вводити персональні санкції на національному рівні проти громадян Росії, які причетні до порушень прав людини на території окупованого Криму та РФ. І так само проти громадян України, які причетні до порушень прав українців у неволі – відкривати кримінальні провадження та збирати докази їх протиправної діяльності.

Речниця МЗС Мар’яна Беца повідомила, що вже кілька місяців МЗС України веде інформаційну кампанію #Crimeaisbleeding у соцмережах. До неї залучають міжнародних акторів з метою показати проблеми в окупованому Криму – і це також є одним з інструментів боротьби за українських громадян у неволі.

“Що стосується ситуації в цілому – потрібно чітко розуміти, з ким ми маємо справу. Росія – це країна-агресор, це така країна, де не цінується людське життя – ні громадян Росії, ні громадян України. І це дуже прикро”, – сказала Беца.

Вона додала, що, у межах боротьби за українських громадян у неволі, варто тиснути на РФ особливо перед міжнародними та важливими політичними подіями. Як, наприклад, Чемпіонат з футболу влітку 2018 року чи вибори президента Росії.

Загалом, автори звіту виділили найбільш дієвими такі фактори впливу на процес звільнення українських бранців: перемовники, фактор історичного моменту, суспільного розголосу та політичного тиску і санкцій.