Пандемія висвітлила уразливі сторони російського диктатора Путіна. Чи не вперше він почав опасатися падіння своїх політичних рейтингів. Адже тоді, коли вони почнуть падати значно нижче 30-40%, фальшувати наступні президентські вибори буде набагато важче.

Хоча слово “вибори” в цьому разі не дуже доречне. Це більше є політичним фарсом, коли голоси часто просто підтасовуються, і фальшування на місцях майже неможливо відслідкувати.

Тому стверджувати, що Путіна “переобрали”, можна тільки тоді, коли би передбачалося проведення вільних виборів.

Вибори можуть проводитися лише в демократичній громаді. Те, що проводилося в Росії досі, було “політичним театром”, узгоджені наперед результати якого стали настільки ж “легітимними”, як результати “виборів” у часи генерального секретаря ЦК КПРС Брежнєва. А це, безумовно, не є підставою для твердження, що Путіна “переобрали”.

Крім того, коронавірус яскраво продемонстрував недоліки Путіна, як президента Росії. Він засів на довгий час десь у бункері, демонструючи відсутність співпереживання або співчуття до свого народу. Що дуже видно, коли він дбав виключно про захист свого здоров’я, ігноруючи необхідність бути разом із росіянами в цей нелегкий для всіх час.

Також вірус SARS-CoV-2 лише зайвий раз підкреслив те, що завжди було найбільш вразливою стороною Путіна: явну відсутність інтересу чи бажання досягнення успіху у вирішенні нерозв’язних внутрішніх проблем, таких як напівзруйновані лікарні, лавиноподібне збільшення бідності поза Москвою і Санкт-Петербургом та роки падіння реальних доходів населення.

Росія, яка є глибоко корумпованою країною, все більше й більше перетворюється на державу-невдаху, що глибоко загрузла у своїх проблемах, вирішення яких є дуже проблематичним. А якщо наднизькі ціни на нафту й газ протримаються ще тривалий час, то це може поставити путінський режим на коліна.

Адже Ахіллесова п’ята Росії є настільки очевидною, що Путіну не вдасться довго втримуватися на “нафтовому коні”, який вже почав шкутильгати на всі свої чотири “газонафтові ноги”.

“Супердержава”, яка має економіку меншу, ніж один американський штат Каліфорнія, що нічого не виробляє такого, щоб хтось за її кордонами хотів це купувати.

Просто неможливо назвати споживчі товари вироблені в Росії, які мали б міжнародний попит. Адже в РФ не виробляють ні пристойних автомобілів, ні персональних комп’ютерів, ні годинників, ні побутової техніки.

Навпаки, Росія імпортує всю таку продукцію. Ця величезна країна, з великою кількістю природних ресурсів, 20 років “протягнула” завдяки надвисоким цінам на газ і нафту.

При всіх своїх величезних ресурсах РФ могла б домінувати у світовій торгівлі, натомість крихітна Південна Корея набагато обігнала її в цьому плані.

Росія, економічна стійкість якої напряму залежить від доходів від продажу газу й нафти, продукує тільки “національну гордість”, яка більше схожа на “національну гординю”.

Хоча гордитися й немає чим. Тому в Москві з такою помпезністю і грандіозноманією проводять військові паради, а прапори й миршавий Путін зі своїми посіпаками на трибуні мавзолею, покликані вселяти всьому світу “страх” перед бутафорною “величчю” Російської Федерації.

Одержимість, з якою Путін намагається продемонструвати світові “велич” Росії, не зробили РФ заможнішою і безпечнішою. Класичним прикладом чого є боротьба Москви із Саудівською Аравією, яка лише прискорила зниження цін на нафту на світовому енергетичному ринку.

І як би Путін не намагався видавати свою тоталітарну диктатуру за “доброякісний деспотизм”, його перестали масово підтримувати тому, що під час його правління склалася держава, що працює виключно на його й олігархів багатство. Спочатку він удавав, що готовий забезпечити всьому населенню “базове благополуччя”, але минув час, ситуація в Росії катастрофічно погіршилася, і “благополуччя” тепер вистачає тільки для обраних. А росіяни почали помічати, що в холодильнику стає все більше вільного місця.

Путін найбільший шахрай свого часу. І безумовно талановитий актором-імпровізатор, який був здатний загіпнотизувати цілу країну. Довгих 20 років суцільної брехні й облудних обіцянок – таке зробити не кожен зможе. Тому, очевидно, що екстрасенсу Кашпіровському до нього як куцому до зайця.

Від чергових виборів Путіна до наступних виборів Путіна, усі бачать фальсифікації з голосуванням, усі усвідомлюють що цілий народ величезної країни тримають за недоумкувате стадо “опускачів бюлетенів”. Хоча довічний президент, безмірно роздаючи пустопорожні обіцянки, просто відкрито та безкарно знущається з населення Росії.

І можна було б говорити про культ особистості Путіна, але культ є, а от особистість геть відсутня. Та для режиму це немає жодного значення, народ не любить Путіна, не любить владу, але згоден їм підкорятися. А путіністам більше нічого й не треба.

Вони дорвалися до ресурсів країни й відірвати їх від цього виборами неможливо. При владі сьогодні в Росії люди з дефіцитом совісті, які отримують задоволення від прогинання населення під них.

Головне, що Путін зруйнував підмурівок довіри до себе. У Російській Федерації наростає повне зубожіння народу, а корупція введена в ранг закону. Тому псевдопатріотичні заклики та лозунги на тлі цілковитого розвалу, вже перестали спрацьовувати.

Але головний недолік незмінної влади полягає в тому, що вона апріорі не відповідальна за свої злочини, тому що незмінна. Може бути, саме це не зовсім розуміють ті, хто першого липня прийде змінювати Конституцію Росії. Її зміна, особливо на тлі пандемії, ще більше посилить глибоку системну кризу, в якій перебуває Росія. По суті, проголошення незмінності прискорить відхід диктатора з влади.

Хоча щоб вирівняти ситуацію в Росії починати потрібно з того, що повернути Крим Україні, припинити окупацію частини Донбасу, виплатити Українській державі репарації, почати реальну співпрацю з Європейським союзом.

“Шагренева шкіра” путінізму зменшується, і дуже швидко. І якщо в Кремлі продовжуватимуть у тому ж дусі, то Росія просто сконає, подавившись Кримом.

Те, що наробив Путін зі своїми посіпаками за час свого президенства, привело країну до краю прірви. Агонія путінської вертикалі зашкалює. І страшно навіть подумати скільки сотень мільярдів рублів було за цей час витрачено на підтримування путінського рейтингу. Не говорячи вже про нечувані досі проплати телевізійним пропагандистам путінізму: кісельовим, соловьйовим, скабеєвим, норкіним й іншим. І ось на фініші результат – рекордно низький рейтинг “царя”.

Фактично путінська Росія наступила та продовжує наступати на ті ж граблі, що й СРСР. Водночас інфантильність населення, як і раніше, висока, так що очікувати масових протестів проти режиму не доводиться. Знову, як це неодноразово бувало в історії Росії, можливий переворот зверху, і велика небезпека криється в тому, що не обов’язково це буде переворот для встановлення в Росії демократії.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram