Бюджет участі: ваша ідея за гроші громади

Реформа децентралізації, об’єднання громад, мільйонні бюджети розвитку: чули про таке? А про те, що у рідному містечку можна втілити власну ідею, за бюджетні гроші? Не чули? А це вже майже буденна дійсність для кількох українських громад.

Так можна не лише створити комфортне середовище для розвитку, а й впливати на рішення влади в громадах, та ще й контролювати їх реалізацію – через право голосу. Це все можливо завдяки бюджету участі, він же громадський чи партиципаторний.

Що це, для чого та звідки воно таке взялось?

Перш за все розберемося з поняттями. Експерт з питань реформи децентралізації Анатолій Шалаєв визначає бюджет участі як можливість для мешканців територіальних громад впливати на життя громади, на її формування та “фінплан”.

Інноваційний демократичний інструмент ми перейняли у сусідньої Польщі. Хоча практиками партиципаторного бюджетування (від англ. слова “participate” – “брати участь”) вже понад 20 років користуються щонайменше 1 500 міст світу. У 2015-му ця практика дісталась і до трьох українських обласних центрів: Черкас, Полтави та Чернігова. Там, а згодом і в інших містах, бюджет мав успіх.

Фактично, бюджет участі – частина грошей (часто 1%), якими громадяни можуть розпорядитися на свій розсуд. Усі охочі жити краще подають свої проекти до місцевих рад. Кожна громада самостійно встановлює вимоги до проектів. Ідеї, які відповідають цим вимогам, ставляться на голосування. Упродовж місяця (або іншого періоду – як захочуть у місті чи селі) кожен мешканець громади визначає найбільш привабливі для нього пропозиції.

“Не можуть чиновники, чи то депутати знати про всі проблеми та потреби мешканців. Не може і голова ОТГ (об’єднаної територіальної громади – ред.) знати, що тут потрібен громадський простір для молоді, а там потрібна безкоштовна маршрутка для пенсіонерів. Цей бюджет є корисним механізмом як з позиції громади, так і з позиції влади”, – розповідає експерт.

Зараз в Україні дві громади змогли зорганізувати бюджети участі та навіть впровадити перші проекти. У цьому їм допомагали експерти польсько-українського проекту фундації PAUCI. Як “Українському інтересу” розповів менеджер фундації Леонід Донос, який давно займається впровадженням бюджетів участі у різних містах, команда експертів не була впевнена, що на рівні ОТГ цей механізм працюватиме не менш ефективно, ніж у великих містах. Та експерти гадки не мали, якими активними можуть бути мешканці об’єднаних громад.

Білозірська громада, яка змогла

Перенесімося на Черкащину. Білозірська громада. Три населені пункти. 9 тисяч 250 жителів. Подав ідею і зробив перші кроки запровадження громадського бюджету голова громади. Як розповідає начальниця фінансового відділу Білозірської ОТГ Ольга Сіленко, це здалося довгоочікуваною можливістю нарешті встановити дитячий майданчик, побудувати клуб для літніх.

“Нас запитали, чи хочемо спробувати, і ми погодились. Так почався тривалий процес підготовки – і вже за півроку отримали перші проекти”, – розповідає пані Ольга.

Щоб запрацював бюджет участі, місцева влада повинна затвердити положення. Для Білозірської громади це не стало перепоною, адже ідею просував сам голова ОТГ.

“Ми утворили координаційну раду з охочих, подали необхідні заяви голові. Він їх погодив, рада офіційно запрацювала. І ми почали потихеньку розробляти положення про громадський бюджет”, – уточнює фінансистка.

Працювати над документом почали у березні 2017-го. Змінювали та коригували його чи не на кожних зборах. Сперечалися з приводу віку авторів, які можуть подавати проекти. Низку дискусій викликало і питання про те, чи можуть після впровадження проекту автори мати фінансову вигоду з них. Врешті-решт вирішили, що це щонайменше не справедливо, адже громадський бюджет на те й громадський, бо для усієї громади. І кожен має використовувати його результат однаковою мірою. Виходить, що автор, подаючи проект на громадський бюджет, віддає у користування громаді свою ідею. Комусь це може здатися несправедливим, утім, для бізнес-ідей є інші шляхи залучення грошей.

За словами Ольги, чи не найбільше допомогли експерти Фундації ПАУСІ. Адже знань, а тим паче прикладів ніхто не мав.

“Коли ми тільки почали працювати над положенням, трохи впадали в паніку через нерозуміння багатьох речей. Задавалось, що 3 мільйони гривень для громадського бюджету – це саме те, що потрібно. Та експерти переконали, що для першого року то забагато. Й усі інші аспекти розклали по поличках. Провели багато навчальних семінарів, як для нас, так і для майбутніх авторів проектів”, – каже пані Сіленко.

Врешті-решт у остаточній редакції положення, визначились, що для проектів виділять один відсоток бюджету, але не менше 150 000 гривень. Також не прийматимуть проектів від шкіл чи інших бюджетних установ, які хочуть реалізувати проект безпосередньо на своїй території для власного користування. Так, наприклад, відхилили проект заміни вікон у культурному центрі. Але от тренажери на території школи встановити можна, головна вимога – загальна доступність для усіх жителів ОТГ.

1 вересня почали приймати заявки у паперовому вигляді. Та незважаючи на чіткі умови, на яких неодноразово наголошували під час інформаційної кампанії, передбачити все не вдалось.

“Подали нам проект дитячого майданчика. Але, щоб його встановити, треба знести будівлю. За оцінками автора, вона виявилась надто старою. То таку пропозицію ми відхилили”, – розповідає Ольга.

Усього біловежани подали 25 проектів, на загальну суму понад 800 000 гривень. Тематика 11 з них стосувалася благоустрою (ремонти парків, скверів тощо). Ще 8 – організації дозвілля, а також зареєстрували 4 спортивні та 2 екологічні проекти. З них під час перевірки відхилили 7, переважно через неправильний розрахунок бюджету.

Останній проект отримали 10 жовтня. Після цього їх перевірили, і з 30 жовтня по 12 листопада тривало голосування. Для того, щоб віддати свій голос за той чи інший проект, треба було прийти та проголосувати на спеціальних дільницях. Електронного ж формату голосування не було. Та, як зазначила очільниця фінансового відділу ОТГ, наступного року планують це виправити.

“Я думаю, відсутність електронного голосування і те, що бюджет участі для нас – новинка, – головні причини низької активності молоді. Адже вік 449 людей, які голосували, – 45-60 років. Подавали ж проекти переважно жінки віком 30-45 років”, – припускає Сіленко.

За результатами голосування своєї реалізації чекають три проекти. Перший – “Стежками історії рідного краю”, відповідно до проекту мають розробити та облаштувати туристичний маршрут, відновити бліндаж часів Другої світової війни, встановити інформаційні банери, вказівники маршруту та огорожі навколо столітнього дуба. Словом, відновити місцевий туристичний маршрут. Ще один проект – “Безпечний дитячий відпочинок”. Тут усе просто: влада під контролем автора облаштує на території сільського клубу місця відпочинку дітей. І останній – “Відновлення природного нахилу дороги для безпечного проїзду”: дорогу реконструюють із підсиленням дорожнього покриття. Загалом бюджет проектів виявився навіть на 5 тисяч гривень менший від запланованих 150-ти.

Окрім проектів-переможців, у бюлетені для голосування були, зокрема й, велопарковки, паркувальний майданчик неподалік школи, придбання столів для настільного тенісу, і навіть встановлення спеціальних контейнерів для збору літієвих батарейок.

Проекти, які здобули перемогу, реалізують найближчим часом у 2018-му. А щоб таки залучити молодь, до наступного конкурсу працюватимуть зі школярами і навчать їх ремеслу проектного менеджменту. Також, як згадували вище, запровадять електронне голосування.

Що робити, коли в ОТГ ніхто й не уявляє, що так можна? А хотілося б

“Український інтерес”, порадившись з експертами (їх коментарі були вище) з питань реформи децентралізації та фахівцями у запровадженні бюджету участі, пропонує план дій. Не варто одразу захоплювати світ, давайте почнемо з одного успішного проекту для бюджету участі. План такий:

1. Знайдіть однодумців.

Якщо бажання створити громадський бюджет буде Вашою особистою примхою, до неї навряд чи хтось дослухається (якщо Ви не голова громади, звісно). Якщо Вам вдасться знайти ще кількох людей, які не проти висловити ідеї для покращення громади, вважайте, півсправи виконано. Це жарт, утім справді важливо.

2. Оберіть найкращий шлях, як висунути ідею запровадження громадського бюджету на сесію ОТГ.

Для того, щоб організувати бюджет участі, треба пройти кілька кіл “українського бюрократичного пекла”, а зокрема, створити певне положення про громадський бюджет. Тут ви маєте чотири варіанти: петиція, громадські слухання, схід села або знайомий активний депутат чи голова ОТГ.

Шлях найменш складний – знайомий депутат. А оскільки в селі, як це повсякчас буває, всі один одного знають – якщо не у вас, то у когось із ваших однодумців чи друзів ваших однодумців та й знайдеться “свій” обранець. До того ж, це і найшвидший шлях. Тому розгляньте його найпершим. Якщо все погано, тоді можна писати петицію або ж влаштувати громадські слухання чи схід села. Про те, як правильно це зробити у своїй громаді,можна дізнатись у сільраді.

3. Внесіть на розгляд депутатам ОТГ.

Уявімо, що попередній крок виконали. Тепер пропозицію запровадження бюджету участі вносить ваш активний депутат, або ж її зареєструють, як результат петиції чи громадських слухань. На сесії пропозицію маюсь ухвалити депутати.

4. Розробляйте положення про громадський бюджет.

Тут починається найцікавіша та найактивніша робота. За основу можна взяти положення громади, яка вже запровадила такий бюджет, наприклад Білозірської, та відкоригувати його для реалій своєї громади. До цього можна залучити експертів, чи представників інших громад, які вже користуються інструментом бюджету участі.

Власне, це найперші кроки, які можна зробити вже зараз. А далі діяти залежно від обставин.

А інші варіанти реалізувати власні ідеї є?

Стовідсотково! Громадський бюджет – не панацея. Існують шляхи не просто передачі ідей у громадське користування, а реалізації справжніх стартапів в ОТГ. Зокрема, за рахунок грантів міжнародних донорів.

Європейський Союз, Канада, Сполучені Штати Америки зараз активно підтримують реформу децентралізації в Україні. Існує багато різноманітних грантових та інвестиційних програм для соціального, і не лише бізнесу. Є так звані, “позики”, які дають, не зобов’язуючи повернути. Тож гарна ідея не пропаде, адже можливості є. Про це та інше згодом в “Українському інтересі”.