Трон під пожиттєвим диктатором Білорусі Олександром Лукашенком почав серйозно хитатися. І хоча він явно розраховував президентити Білоруссю довічно, усе вказує на те, що після 26 років перебування при владі, цього разу в нього може й не вийти. По суті, в узурпатора влади Лукашенка розпочався зворотній відлік часу. Але він це не здатен зрозуміти.

“Картопляний султан”, який у 1994 році захопив Білорусь, думав, що народ влаштовуватиме статус мовчазних рабів, завжди плутав державну казну з власною кишенею, привласнив багатомільярдні статки, використовував моделей і спортсменок, як наложниць і вважав, що це назавжди.

У Лукашенка було все наперед розраховано на довгі десятиліття. Він, поки дозволятиме йому здоров’я, залишатиметься на посаді президента, а потім передасть Білорусь у спадок своєму наймолодшому сину Колі, років так через 20.

Він уявляв себе непереможним суперменом. І для нього було шоком, що білоруси, яких він вже давно не сприймав серйозно, можуть так різко продемонструвати непокору його режиму. Деспот втрату своєї особистої влади порівнює з втратою незалежності Білорусі, за яку він єдиний з всієї Верховної Ради, проголосував у 1991 році проти.

Хоча все є з похибкою навпаки, Лукашенко украв у білорусів більше, ніж чверть століття. І ніхто ніколи не зможе їм компенсувати цей назавжди втрачений час. Кожен новий день продовження перебування тирана при владі, кардинально погіршує ситуацію в цій країні та множить і зміцнює ненависть до нього з боку білоруського народу.

Але схоже на те, що Лукашенко готовий повторити шлях свого колеги, лівійського диктатора Муаммара Каддафі, в якого тривалий час була можливість евакуюватися в одну з кількох арабських країн, але він не міг відмовитися від безмежної влади, що була в нього 42 роки поспіль. Схоже, що й білоруський “монарх” також не використає цю можливість, поки ще вона існує.

16 липня 1994 року політичний оглядач впливової американської газети Washington Post Лі Хокстадер опублікував статтю під промовистою назвою “Belarus votes to go back to the future”. В ній він зокрема пише про політичні погляди тоді ще президента-початківця Лукашенка:

“Його стратегія оновлення? “Немає виходу з нашої економічної кризи без Росії”, – заявив він. Він сподівається на швидку зустріч із президентом Росії Борисом Єльциним. Русофільська риторика Лукашенка говорить про те, що Білорусь може бути першою з колишніх республік Радянського Союзу, яка знову впала в обійми Москви. Міцно вбудована в Російську імперію понад 200 років тому, слов’янська Білорусь була радянським буфером. “Наше суспільство ще не було готове до незалежності в 1991 році”, – сказав Зенон Позняк, один із небагатьох видатних політиків, які підтримували незалежність. “Ми не бажали змінювати стару систему, і ви бачите результат: наша економіка була знищена й пограбована. Ми на колінах”.

Перечитуючи цю стару статтю Лі Хокстадера через 26 років можна сказати, що білоруський бацька зумів не здати повністю Білорусь Москві, але за це білоруси заплатили дуже високу ціну, вони мусили погодитися на беззмінного президента.

Білорусь – це наріжний камінь наявного фактично тільки на папері Євразійського економічного союзу. І Лукашенко всі ці роки показував чудеса політичної еквілібристики, уникаючи в останній момент втрати країною незалежності. Зрозуміло, що робив він це все не з патріотичних почуттів, а для того, щоб не втратити свою владу, якщо Білорусь позбудеться свого суверенітету.

Читайте також: Як Лукашенко коронавірусом відвойовує Білорусь у Путіна

Та попри все Лукашенко не визнав Крим частиною Росії, відкинув план Путіна розмістити російські військові бази всередині Білорусі. Московський вплив на Мінськ – ціни на енергоносії – втратив свою магію.

І тепер ми можемо бачити втручання Росії в білоруські вибори в серпні, щоб зіпсувати перспективу чергової “перемоги” Лукашенка на президентських виборах.

Тут потрібно розглянути різні варіанти розвитку подій

Якщо Лукашенко не буде здатен приховати фальшування на президентських виборах, то білоруси можуть масово вийти на вулиці. Бацька спробує утихомирити народні протести відомим йому силовим шляхом, а Москва, підтримуючи нібито нового законного, але прихованого прокремлівського президента, введе на його прохання війська до Білорусі. Нібито для того, щоб країна змогла уникнути загрози громадянської війни.

У тому вся небезпека, що Путін здатен поставити на кількох нових білоруських політиків, які до часу не будуть явно декларувати свою промосковську позицію.

Білорусь не проводила з 1994 року виборів, які можна було б вважати відносно чесними. Це дало можливість білоруському деспоту утримати свою владу. Але тепер це ж може зіграти злий жарт із Лукашенком. Не встигнувши вчасно піти, він може повторити долю всіх дикторів, для яких відмовитися від своєї влади було неможливо.

Та цього Саддам Хусейн, Муаммар Каддафі, Ніколає Чаушеску чи Слободан Мілошевич пояснити йому не можуть.

Але поки що Лукашенку вдається утримувати свою владу. І як наголосив відомий білоруський політолог Валерій Карбалевич: “Уся державна машина, політична система працює без збоїв, її механізми діють бездоганно, правоохоронні органи здійснюють репресії навіть в ширшому масштабі, ніж зазвичай. Підписи на підтримку Лукашенка збиралися у всіх держустановах без опору. Інакше кажучи, суспільство й влада живуть у різних, паралельних, але які не перетинаються, світах, між ними немає діалогу, вони не хочуть чути один одного. Склалася драматична ситуація. Суспільство хоче змін і готове за них боротися. Влада прагне втриматися за допомогою сили та включає маховик репресій на повні оберти. Активісти за допомогою соціальних мереж відстежують міліціонерів, що відрізняються жорстокістю. А міліціонери через ті ж механізми шукають і знаходять тих людей, які чинили опір міліціонерам. Країна живе в психологічному стані холодної громадянської війни”.

Для України різка зміна влади в Білорусі небезпечна тим, що в разі можливої її анексії Москвою, чи приходу там до влади повністю проросійського президента, заявиться додаткова небезпека на її північному кордоні. Бо в такому разі, нові російські війська будуть розміщені по всьому периметру українсько-білоруського кордону.

Хотілося би побажати білоруським сябрам успіхів на серпневих президентських виборах. Щоб там до влади прийшов демократичний президент, бо це не тільки в інтересах білоруського, а й українського народу.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram