Ігри та спілкування на уроках, свідоцтво досягнень замість табеля, ніяких оцінок та домашніх завдань – ці та інші нововведення чекають на 448 тисяч цьогорічних першокласників. З 1 вересня вони стануть учнями Нової української школи та першими випробують на собі реформи освіти. Що ж чекає на дітей, батьків і вчителів та чи готові вони до цих змін?

Масштабна реформа освіти, про яку так багато говорять, стартувала зі змін у навчанні початкових класів. Тепер першачки будуть вчитися не лише рахувати, читати та писати, а й формувати своє мислення, проявляти емоції та комунікувати з іншими людьми. Саме на розвитку соціальних навичок зосереджена Нова українська школа.

Зміни торкнуться не лише методики навчання, а й технічного оснащення. На це уряд виділив мільярд гривень. Щоб навчати дітей по-новому, шкільні класи розділять на зони: навчально-пізнавальну, ігрову, творчу і мультимедійну. У кожного першокласника буде особиста парта. Також кожен отримає конструктор “LEGO”, який допоможе дитині розвивати пам’ять, уважність і навички рахунку.

Перший місяць навчання для першачків буде адаптаційним. Їх знайомитимуть між собою, навчатимуть алгоритму повсякденного життя у школі, правилам безпеки під час пересування вулицею до навчального закладу. Повноцінний навчальний процес стартує у жовтні. Тоді й школярі отримають підручники з основних предметів.

Для того, щоб впровадити нові методи навчання на практиці, 22 тисячі вчителів перших класів пройшли онлайн-курси з підвищення кваліфікації. Окрім цього, вчителі отримали додаткове навчання та пройшли перевірку. При успіху їм видавали посвідку в місцевих інститутах післядипломної освіти.

12 років за партою

Цьогорічні першокласники закінчать школу у 2030 році, адже реформа передбачає 12-річне навчання. Це не новація в освіті – у 1999 році Україна вже переходила на 12-річну школу, і лише у 2010 повернули 11 класів.

Як зазначають у Міносвіти, нові методики викладання неможливо втиснути в 11 років навчання. Трирічну, а дехто й чотирирічну старшу школу практикують усі провідні країни світу, зокрема США та Польща. Дворічна залишилася тільки в Україні, Росії та Білорусі.

Одне із завдань реформи – викорінити серед школярів практику зазубрювати ту чи іншу інформацію. Замість цього їх вчитимуть, як застосувати знання на практиці, критично мислити та розвиватимуть їхню творчість.

Читайте також: “Вчитись у коридорі: між законом і виконанням освітньої реформи”

Також з цього навчального року деякі школи стануть інклюзивними. Батьки зможуть написати заяву про інвалідність дитини, щоб вона вчилася нарівні з іншими дітьми в одному класі. У школах враховуватимуть потреби кожної дитини. На практиці – це переорієнтація з предметів на правила співіснування у соціумі. Педагоги навчатимуть учнів працювати у команді, разом вирішувати складні завдання, висловлювати свої думки та вміти слухати інших.

Свідоцтво досягнень замість табеля

Оцінки школярам відтепер ставитимуть тільки з третього класу. До цього про успіхи дитини батьки дізнаватимуться з її свідоцтва досягнень. “Виявляв самостійність у роботі”, “був доброзичливим”, “має значні успіхи”, “демонструє помітний прогрес”,  “досягає результату з допомогою вчителя” – такими й іншими характеристиками оцінюватиметься кожен вид діяльності, яких усього 51. Перші, проміжні, характеристики школярі отримають у жовтні, підсумкові – в травні.

Окрім того, кожен учень матиме портфоліо, де збиратимуть всі проекти і роботи, виконані у школі.

Навчання без домашніх завдань

Домашніх завдань у першому класі не буде. Як зазначають реформатори, у малому віці дітям краще проходити такі навантаження спільно з педагогами та однолітками, а не самотужки. У другому – завдання додому все ж даватимуть, але їхнє виконання за часом не повинно перевищувати 45 хвилин, у третьому – не більше 1 години 10 хвилин, а у четвертому – не більше півтори години.

Що думають педагоги

“Головний учитель – це практика. Почнемо працювати за новою системою – тоді побачимо, що і як”, – зазначає вчителька початкових класів Людмила Соушко. – “До скасування табелів ми були готові, бо кожен учитель давно помітив, що поки дітки навчаються у першому класі, де немає оцінок, їм комфортніше, ніхто не відчуває себе гіршим від інших. Тобто вчитель створює ситуацію успіху для кожного за його власними можливостями. Він знаходить слова підтримки для дитини, шукає позитивні моменти у навчанні. І вчителеві не потрібно стояти перед дилемою, як оцінити учня на етапі, коли у нього є певні проблеми у навчанні. Без оцінок мотивувати дитину набагато легше. І без них ми дитину порівнюємо не зі спільним загалом, а з нею вчорашньою. Якщо я бачу прогрес порівняно з вчорашнім чи позавчорашнім днем, це для мене важливіше.

Стосовно скасування домашніх завдань, цю новацію я поділяю частково. Тут або батькам потрібно кожного дня зв’язуватися з учителем, або учителеві з батьками, щоб якось ставити до відома про рівень розвитку дитини у вивченні певної теми. Бо коли тато чи мама роблять з дитиною навіть якесь найменше домашнє завдання, то вони самі це можуть побачити. Тому практичні завдання потрібно залишити: якісь вирізання, трошки писання, трошки читання. А от обтяжливі домашки, які забирають багато часу, непотрібні.

Щодо ставлення батьків до нововведень, воно залежить від учителя. Якщо він позитивно відгукується про реформу, детально презентує батькам основні засади цих змін, то і батьки так сприймають. Якщо ж критикує, то нав’язує недовіру до реформи”, – каже педагог.

На думку вчителя Владислава Качура, скасувати домашні завдання у першому класі – правильне рішення. Але треба пояснити батькам, що час вдома вони мають використати максимально корисно. Тобто бути ближче зі своєю дитиною, спілкуватися з нею і допомагати розвивати таланти:

“Школа не має забирати у дітей дитинство. Коли вчителі перевантажують учнів великою кількістю домашніх завдань, це забирає у них час на спілкування з однолітками та родиною. А ще робить негативний вплив на дитину у плані ставлення до школи. Якщо ж завдання є, то воно має носити більш творчий характер, щоб зацікавити дитину та задовольнити її потреби. Я завжди захоплювався тими школами, у яких даються інтегровані домашні завдання, коли треба щось робити разом з татусем і мамою. І це робиться у приємній формі, а не примусовій. Виконуючи ці завдання, діти отримують реальні життєві навички разом з батьками”.

Оцінка – це те, що вбиває у дитині бажання навчатися

“Ідею скасування оцінок я повністю підтримую, – продовжує Владислав Качур. – Оцінка – це те, що вбиває у дитині бажання навчатися. Велика проблема у тому, щоб навчити вчителів адекватно оцінювати знання, а не саму дитину. Прив’язка оцінки до особистості дитини вбиває її творче начало. Тому я б взагалі скасував оцінки у школі.

Щодо акценту на розвитку логічного мислення у дітей, я теж абсолютно за. Як показує практика, найбільше в голові у дитини залишається те, до чого вона дійшла шляхом самостійного пошуку. Саме експериментальне навчання або навчання через власний досвід – найефективніше з точки зору викладання. Як вчитель, я взагалі проти уроків як таких. Я за тренінгову систему навчання, коли ми з дітьми у довільній формі досліджуємо якусь галузь і разом доходимо до загального висновку.

Потрібно розвивати у дітей навички ефективного спілкування, вчити їх тайм-менеджменту. І звісно ж важливе ціннісне виховання, яке зараз теж пропагується. Мені здається, це основа будь-якої ефективної системи освіти.

Загалом, щоб говорити про ефективність освітньої реформи, нам потрібно пережити повний її цикл, побачити, якого випускника ми матимемо на виході”,  – резюмує педагог.

Більшість українських вчителів раді змінам і готові до них. Хоча, як будь-що нове, вони викликають страх. І це нормально. Але критикувати чи оцінювати реформу зарано. Кажуть, спочатку треба спробувати нові методи навчання на практиці і побачити, який він – випускник Нової української школи. Головне, пройти шлях реформування до кінця.

Ірина Савчук, “Український інтерес”

Данило Карпа. Якою повинна бути сучасна школа

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram