Криза на просторах Азовського моря виникла не так давно, але вона досить серйозна. Підтвердження цьому – реальність: анексований РФ Крим, над Керченською протокою росіяни звели “Кримський міст і активно насичують морську зону військовими кораблями. Окрім цього, новозведений міст, який побудували всупереч усім можливим правилам та заборонам, не здатен пропускати судна вищі за 35 метрів. Відтак до портів у Бердянську та Маріуполі не можуть потрапляти 144 кораблі, а це мільйони збитків для української економіки.

Водночас економічне питання – не найстрашніше. У випадку повномаштабного наступу з боку Росії в районі Азовського моря, Україна лишається абсолютно беззахисно.

“Нашому Морфлоту залишиться або потонути, або героїчно потонути на єдиному кораблі сорокарічного віку, який є у Бердянську”, – стверджує військовий експерт “Українського мілітарного центру” Тарас Чмут.

Причини “Азовської кризи”

За словами Чмута, Росія має пропрацьовану стратегію ведення військового конфлікту. І вона розуміє, що досягнути бажаного результату на суші не вдасться. Тож починає шукати слабкі місця. А слабкі місця України – море і повітря. І якщо повітря хоч якось комплектується, то море зовсім ні.

Коли Росія анексувала Крим, то низку угод Україна та РФ розірвали. Окрім угоди, яку в 2003-му підписали очільники держав Путін та Кучма. Нею вони визнали статус Азовського моря і Керченської протоки, “як внутрішніх вод двох держав”. Ця угода вигідна Росії, адже так вона може наблизитись до материкової території України якнайближче. Звісно є так звана дванадцяти мильна зона (близько 22 кілометрів), але фактично Російські військові можуть впритул підібратись до берегової лінії. Є й Конвенція ООН з морського права. Але в цій ситуації вона не зарадить, бо досі діє договір.

Водночас, першочергова причина дій Росії в Азовському морі полягає в тому, що Україна там найслабша.

Що мають ВМС України та що на противагу має РФ

“Кораблі там застарі. Морської авіації немає, протикорабельних ракет немає, берегових РЛС [берегових радіолокаційних станцій] достатньої кількості та потужності немає”, – розповідає експерт про українські реалії.

Росія ж, яка ніколи не потребувала і не мала морського флоту в Азовському морі, зараз за рахунок нових десантних катерів “Раптор”, БК-16 та інших може наситити азовські води і блокувати будь-які спроби ВМС України щось робити. Зараз окрім катерів у водах азовського моря РФ має три артилерійські кораблі “Шміль” та один артилерійський катер “Гриф”. І їм не буде важко перекинути більше потужних техніки, наприклад, з Балтійського моря.

Військово-морські сили України не представлені в Азовському морі взагалі. Є південна військово-морська база в Миколаївській області, в Очакові. І як раніше повідомляли у ВМС України, її планують до кінця року перекинути в Бердянськ, де розгорнути військово-морське командування. Великі кораблі туди не увійдуть, а лише катери.

“Насправді великі кораблі там не потрібні. Вони маломаневрені та фактично є великою та зручною мішенню, яку ворог із задоволенням знищить за першої ж нагоди. У Бердянську нам потрібна гарна база з невеликих, маневрених військових артилерійських катерів”, – пояснює Тарас Чмут.

Також є морська охорона, яка входить до структури Держприкордонслужби. До 2014-го року у водах Азову працював “Керчинський загін”. Після анексії Криму все, що змогло вийти – перейшло в Бердянськ та Маріуполь, інше лишилось в Керчі. І власне сформували “Маріупольський загін” морської піхоти. Він має один корабель оснащений гармати 30 мм, кілька кулеметів. Є кілька катів “Гриф” з кулеметами. А також з десяток малих катерів на кшталт УМС-1000. Оце вся наша потужність, яка є там у цей момент.

В той час у Росії морська охорона озброєна сучасними швидкісними катерами. Весь час з 2014 року їх активно оновлювали. До того ж вони можуть перекинути досить швидко в Азовське море ще два десятки сучасних швидкісних катерів. Вони ідеально підійдуть для мілкого Азову, адже кораблі невеликі, маневрені, малопомітні та дуже швидкі.

Чому будувати флот зараз не варіант і що робити

Для українського військового командування після анексії Криму питання посилення військово-морского флоту саме собою пішло на другий план. Зі слів експерта, українське командування не розуміє загальної важливості флоту для України.

“Для них це щось захмарне, далеке і дуже дороге. Вони порівнюють так: один бойовий корабель дорівнює цілому танковому батальйону. І обирають танковий батальйон. Можливо у 2014-му це мало сенс, але зараз правила змінились і є інші потреби. Водночас якби у 2014-му напрацювали стратегію розвитку Військово-морського флоту України, ми вже щось би та мали”, – говорить Чмут.

Зараз же стартувати зі розбудовою флоту – запізно. Адже чекати “перших ластівок” не рік і не два. Можна купити, але це також тривалий договірний процес, до того ж така техніка дуже і дуже дорога. Йдеться про мільярди.

Водночас це не означає, що можна скласти руки і нічого не робити. Військово-морські сили вже роблять все від них залежне. Та вони потребують двох речей: наказів та розпоряджень від вищого керівництва, а також техніки з якою можна працювати. Окрім водного морського транспорту, потрібні також берегові установки, за допомогою яких можна слідкувати за ситуацією в морі. І є шлях, як придбати кораблі в надежному стані та не за захмарними цінами.

“Найкраще зараз нам підійдуть бувші у використанні європейські кораблі та катери. Можна роззброєні. Їх можна більш менш швидко обладнати усім необхідним, модернізувати та відправляти у морські простори Азовського моря”, – пропонує військовий фахівець.

До того ж, враховуючи, що занадто великі кораблі нам не потрібні, а треба менші маневрені катери – знімається питання із транспортуванням. Власне такі катери можна доставити сушею, а не морем. Тим більше, Росія не допустить, щоб під Кримським мостом пройшов хоча б один український військовий корабель чи катер.

Головна умова/перепона

“Україна з 2014-го року не може забрати два 168 тонних катери. Через те, що постійно державні структури не можуть домовитись, зібратись із думками і винести прості рішення. Так ці катери, які мали прибути вже в кінці цього року затримуються ще на рік. А для цього навіть не потрібні були рішення ВР, якісь більшості тощо. Треба були прості рішення, яким заважала бюрократія та нерішучість”, – наводить приклад експерт мілітарного центру.

До того ж ціна, як для працюючих озброєних катерів досить низька – 10 мільйонів доларів. Такі нові коштують у кілька разів дорожче. Виходить, що за умови політичної волі ці катери вже були б в Україні.

Власне, якщо зараз на рівні вищого командування вирішать зміцнювати боєздатність Військово-морського флоту в Україні, всі процеси значно пришвидшаться.

Ганна Веретенник, Український інтерес

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram