13 березня 1888 року (1 березня за старим стилем) народився педагог-новатор та реформатор, письменник Антон Макаренко.
Життя, педагогічна спадщина, творча і практична діяльність Антона Семеновича досліджувалися великою кількістю учених, макаренкознавців, які протягом десятків років аналізували неоднозначну виховну систему педагога. В історіографії точаться бурхливі суперечки щодо його ідей та політичних поглядів, національної приналежності тощо.
Його педагогічний доробок й досі залишається широким простором для досліджень і переосмислення, критики та схвалення для науковців з багатьох країн. Погоджуєтеся ви з його поглядами чи ні, проте однозначно можна визнати, що його внесок у психопедагогіку випередив час і багато в чому є актуальними і зараз. У 1988 р., до 100 річного ювілею з дня народження, Антона Макаренка рішенням ЮНЕСКО було визнано одним з чотирьох знакових педагогів світу, що сформували спосіб педагогічного мислення у ХХ ст.
Антон Макаренко народився у м. Білопілля Сумської області, пізніше сім’я переїхала до Крюкова (тепер це район міста Кременчук Полтавської області). Закінчивши Кременчуцьке міське училище, Макаренко відвідував педагогічні курси, й зовсім молодим, сімнадцятирічним юнаком, почав працювати вчителем російської мови та малювання у Крюківському залізничному училищі. Розуміючи, що такої освіти недостатньо, юнак у 1912 р. поступив до Полтавського вчительського інституту (тепер це Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка).
Антон Макаренко. «Важкі діти»
Після закінчення інституту спочатку працював вчителем Полтавського Вищого початкового училища, потім – директором Вищого початкового залізничного училища вже у Крюкові. У 1919 р. повернувся до Полтави, де організував трудову колонію для безпритульних і неповнолітніх правопорушників у с. Ковалівка Полтавського району, якій було присвоєно ім’я Максима Горького.
Так, у 32 роки Макаренко розпочав небачений досі у педагогічній практиці дослід з перевиховання «важких дітей». Швидко звичайна трудова колонія перетворилася на дослідно-показову дитячу установу. Після революції 1917 р., Першої світової війни, Голодомору 1921-1923 рр. сотні тисяч дітей втратили своїх батьків, жебракували, крали, шукали їжу та притулку по всій країні. Саме такі діти знаходили домівку у колонії Макаренка. Усі мешканці колонії були задіяні у сільськогосподарських роботах, догляді за худобою, різних майстернях. Так спільна праця, життя, навчання та різноманітна творча діяльність, а не карцер, охорона чи паркани, перетворили колишніх правопорушників на розвинутих особистостей. Антону Макаренку вдалося досягти небачених результатів – понад 3 тисячі його вихованців знайшли свій гідний шлях у житті.
У 1926 р. колонію було переведено в Куряж (тепер це селище Подвірки Харківської області). Історія цього місця досить незвична – у 1673 році у Харківському слобідському козацькому полку було побудовано Курязький Преображенський монастир. Місце вважалося святим та славилося цілющими силами, ходили легенди, що тут зцілився від недуга Григорій Квітка-Основ’яненко. Проте після Жовтневого революції 1917 р. більшовики розорили святе місце, а в приміщеннях монастиря створили колонію для малолітніх правопорушників. Тож сюди, у повністю занедбану колонію, у 1926 р. з чотирма вихователями та одинадцятьма вихованцями прибув Антон Макаренко. Про досвід розбудови Курязької колонії Макаренко розповів в своєму головному художньому творі «Педагогічній Поемі», що був переведений 40 іноземними мовами.
Під час Другої світової війни Курязьку колонію евакуювали у м. Томськ, а після визволення Харкова від фашистів її робота була відновлена вже як закритої установи для неповнолітніх правопорушників.
В Куряжі Антон Макаренко працював до 1928 р., з 1927 р. поєднуючи з роботою в Харківській трудовій комуні імені Ф. Е. Дзержинського. З невеличких механічних майстерень, де під керівництвом Макаренка діти виготовляли найпростіші механічні свердлильні машини і фотоапарати, у подальшому виріс Харківський машинобудівний завод «ФЕД», що виготовляв всесвітньовідомі фотоапарати «ФЕД», електричні системи авіаційної техніки, бронетехніку, високоточне устаткування для різних галузей машинобудування.
У 1935 р. Антон Макаренко переїздить до Києва, де працює помічником начальника відділу трудових колоній та трудових комун Народного комісаріату внутрішніх справ УРСР. У 1937 р. переїздить до Москви, де протягом останніх двох років життя займається в основному літературною діяльністю: пише «Книгу для батьків», «Прапори на баштах». Усього творчий доробок Макаренка нараховує понад 150 праць – це твори, брошури, статті, лекції, в яких він виклав свої педагогічні ідеї.
1 квітня 1939 р. Антон Макаренко раптово помер у вагоні поїзду від сердечного нападу. Педагогу було лише 51 рік.
Будинок-музей при Курязькій виховній колонії
На вшанування 100-річного ювілею з дня народження Антона Макаренка у 1988 р. перед входом у Курязьку виховну колонію було побудовано унікальний педагогічний музей.
У Центральному державному науково-технічному архіві України (ЦДНТА України) зберігаються документи робочого проєкту будинку-музею Антона Макаренка (фонд Р-1, комплекс 1-452) за 1987–1988 рр. Документація до архіву надійшла від організації-розробника – Українського державного проєктного інституту «Укрміськбудпроект», м. Харків.
Для розробки проєкту музею було проведено конкурс, в якому брали участь п’ять авторських колективів. Відповідно до завдання на проєктування було розроблено індивідуальний проєкт музею з плануванням необхідних приміщень, визначенням програми та характером експозицій. В основі композиції споруди було закладено ідеї просвітницької діяльності вихователя-гуманіста з врахуванням асоціацій з його поглядами, висловлюваннями, літературними творами. Так, наприклад, на головному фасаді викарбувані слова Макаренка: «Я був звичайним народним учителем».
Будівля проєктувалася одноповерховою з підвалом, в якому розміщувалися технічні приміщення. Відповідно до генплану, будинок розташовувався на відведеній ділянці головним фасадом на вулицю Макаренка між будівлею комендатури виховної трудової колонії та житловим будинком. Загальна площа території сягала 5020 м2, площа самої забудови – 719 м2. Архівні документи свідчать про те, як детально розроблявся дизайн ділянки навколо музею – перед головним фасадом заплановано покриття з бетонних плит, вздовж яких облаштовані газони з груповим засадженням троянд, хвойних та декоративних дерев, зі сторони дворового фасаду розміщено насадження квітучих чагарників, а вздовж вулиці – лінійні насадження дерев та квітників. Поряд з музеєм розташовані фруктовий сад та місце для проведення громадських заходів на відкритому повітрі. За індивідуальними проєктами виготовлялися декоративні скульптурні групи: меморіальна група, створена з граніту, яка зображувала вихованців колонії з бюстом Макаренка у центрі, встановлена перед будівлею адміністративного корпусу колонії, а також бронзова скульптура Максима Горького, що сидить поруч з Антоном Макаренком.
Окремо треба відзначити архітектурно-художнє планування самої будівлі музею. Над його проєктуванням працював великий колектив фахівців. У пояснювальній записці до проєкту, що зберігається у ЦДНТА України, зазначено, що для будівництва використовувалися сучасні на той момент матеріали: міцний та лаконічний залізобетонний фундамент з бетонними блоками підвалу, стіни з силікатної цегли з зовнішньою обробкою з керамічної цегли, глазурованої плитки, інкерманського каменю. Цікавим елементом стала гвинтова металева драбина у центрі будівлі, що розрізала хол та давала можливість вийти на дванадцятиметровий оглядовий майданчик у вигляді башти на даху. На башті майорів прапор, як посилання на повість Макаренка «Прапори на баштах». На першому поверсі розміщено всі основні приміщення: вестибюль з гардеробом, кільцева анфілада експозиційних залів, кіно-лекційний зал з подіумом на 79 місць та адміністративно-службові приміщення.
Авторський колектив Укрміськбудпроекту, а саме: провідний архітектор Іраїда Виноградова, головний архітектор проєктів Олександр Другак, начальник групи архітекторів Олександр Яковенко були нагороджені Державною премією України з архітектури за розробку проєкту музею.
Окремо треба відзначити облаштування експозиційних залів. Композиційне, художнє оформлення залів музею розробляла талановита художниця-декоратор Галина Глушич, яка працювала на Харківському художньо-виробничому комбінаті Художнього фонду УРСР. Художниця творчо підійшла до завдання, детально ознайомилася з доробком самого Макаренка, безпосередньо спілкувалася з вихованцями колонії, щоб краще зрозуміти, чим жив педагог. Цей досвід допоміг їй відобразити дух епохи 20-30 років ХХ ст. Єдиний простір залів музею був поділений на зони засобами експозиції та відповідно до тематичних розділів (юнацькі роки, курязький період, творчість тощо).
Галина Глушич долучила до роботи колектив Харківського художньо-виробничого комбінату – майстри виготовляли плакати, стенди, макети, портрети самого Макаренка та його учнів, написані за фотографіями. Унікальним експонатом, що був переданий до музею одним з вихованців, є прапор колонії 1927 року. Відвідувачі музею також особливо виділяють портрет педагога, написаний учнем Макаренка, колишнім безпритульним, Георгієм Камишанським, а також оригінал його посмертної маски.
З 2017 р. Курязька виховна колонія не приймає неповнолітніх засуджених. Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 13.07.2020 р. №2398/5 «Про оптимізацію діяльності установ виконання покарань» на 17 березня 2022 р. було оголошено аукціон з її приватизації. Тож можна тільки гадати, як це вплине на подальшу долю музею.
Будинок-музей імені Антона Макаренка – це дивовижна пам’ятка, в якій можна відчути дух реформатора та письменника, на деякий час поринути в епоху 1920-1930-х років. А ознайомитися з деталями та креслениками проєкту музею можна у Центральному державному науково-технічному архіві України.
Сталінський ампір в Україні: розстріляти не можна помилувати
“Хрущовки” та “брежнєвки” – слово документам ЦДНТА України
Сподобався матеріал? Підтримай Український інтерес. І на оновленій землі врага не буде! Слава Україні! Приватбанк 5457 0822 9082 5491 Монобанк 4441 1144 0359 2361 PayPal – [email protected]
