Пані Тетяна зустріла Андрія у п’ятому класі: він став її найкращим другом, а згодом першим коханням. Після школи Андрій пішов в армію. Коли повернувся, то вони з Тетяною одружилися. Жили молодята з матір’ю Андрія у Києві.

Невдовзі після весілля родину спіткало перше горе – у Тетяни стався інсульт. Протягом двох років вона була повністю паралізованою. Згодом заново вчилася ходити і навіть говорити.

“Потім я завагітніла. Ми з чоловіком вирішили залишити дитину, хоча я дуже ризикувала здоров’ям, лікарі відмовляли від цього кроку. Але ми хотіли дитину, вона була бажаною…”, – розповідає Тетяна.

Попри всі негаразди та побоювання у подружжя народився син Максим. Сімейна ідилія закінчилася, коли Максиму виповнилося вісім років. Андрій знайшов жінку, молодшу за нього, і покинув Тетяну після 16 років шлюбу. Син важко пережив розрив батьків: просив, щоб тато повернувся.

“Свекруха була дуже категоричною. Вона сказала, щоб він збирав речі та йшов до нової жінки. Мені та Максиму запропонувала залишитися жити з нею”, – говорить пані Тетяна.

Жінка ніколи не забороняла сину спілкуватися з батьком. Але, зайнятий новою родиною, Андрій забував про Максима.

“Я намагалася зробити так, щоб вони не втрачали зв’язок: підлаштовувала ситуації, шукала приводи. Іноді Максим навіть ходив у гості до тата та його нової дружини. Коли йому було 11 років, такі відвідини відбулися востаннє: тато попросив сина просто не приходити більше, бо новій дружині це не подобається. Я тоді постійно питала себе, чому дитину робили разом, а потім все лягло на мої плечі?”.

Тетяна намагалася виховувати сина самотужки. Жінка відмовляла собі майже в усьому, щоб Максим міг нормально харчуватися, одягатися та відпочивати. Хоча навіть купити одяг було проблематично: у хлопчика – алергія на синтетику, а речі з натуральних тканин коштують дорого. Не раз Тетяна просила підтримки у колишнього чоловіка: пропонувала навпіл розділити догляд за сином. Однак Андрій ігнорував колишню дружину. Він казав, що з ким дитина залишилася, той має її виховувати та утримувати.

“Зрозумівши, що добровільно допомагати сину Андрій не буде, я подала на аліменти для утримання себе та дитини. Колишній чоловік заробляв достатньо: у 2011 році – 2 500 гривень за тиждень. Але він знайшов спосіб оминути закон – його оформили на мінімальну зарплату в 1300 гривень, інше отримував “у конверті”. Сину перераховував 350 гривень на місяць. Цього вистачало на шкільні обіди”, – пояснює Тетяна.

Коли Максиму було 13 років, померла Тетянина свекруха. За два дні до смерті вона розповіла невістці, що склала новий заповіт: планувала переписати частину квартири на онука. Оформити документ жінка не встигла, адже Андрій пообіцяв – колишню дружину та власного сина з квартири не вижене. Однак склалося зовсім по-іншому.

Одного дня Тетяна прийшла додому і не змогла відчинити двері. Сестра чоловіка, яка отримала половину житла у спадок від матері, змінила замки: речі пані Тетяни та Максима просто викинула з кімнати.

Сьогодні Тетяна орендує квартиру в Києві. Вона виховує двох дітей: п’ятнадцятирічного Максима та тринадцятирічного Ярослава – сина рідної сестри, яка померла від раку. Попри складну життєву ситуацію жінка оформила опікунство на хлопчика, адже не змогла дозволити, щоб племінник опинився у дитячому будинку. Тетяна отримує пенсію як інвалід – 1 400 гривень. Окрім цього, намагається працювати, хоча її ліва рука паралізована. Жінка знає, що розраховувати може лише на себе. Адже навіть мізерні аліменти колишній чоловік три роки як не сплачує.

Зараз Андрій перебуває у реєстрі боржників. Він завинив сину понад 70 тисяч гривень.

“Йому було байдуже, допоки не почав діяти новий закон про аліменти. Андрій побачив, що у недобросовісних батьків відбирають майно, їм забороняють чимало речей. Він почав рухатися та шукати кошти для сина, бо побоявся, що частину його спадку можуть реально описати за заборгованість”, – пояснює Тетяна.

Злякавшись санкцій, Андрій уже повернув родині 12 тисяч гривень. Ще 58 тисяч залишаються на совісті боржника. Пані Тетяна зізнається – чужих грошей вона не хоче. Але прагне отримати від колишнього чоловіка те, що по праву належить її сину.

Масштаби проблеми

Історія пані Тетяни – лише один із прикладів, коли батьки відмовляються фінансово допомагати своїм дітям. В Україні понад 170 тисяч людей не сплачують аліменти. Вони ухиляються від своїх обов’язків роками: у деяких випадках борг сягає 250 тисяч гривень.

Хоча не така вже страшна сума аліментів, щоб від них ховатися. Мінімально один із батьків мусить платити 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Адвокат Наталія Ткаченко пояснює, що розмір прожиткового мінімуму – величина змінна, тому за нею треба постійно слідкувати.

Прожитковий мінімум на дитину. Інфографіка: Мін’юст

Тобто, якщо дитині до шести років, то до кінця червня цього року вона має отримувати 746 гривень. Із липня сума зросте до 779 гривень 50 копійок, а у грудні становитиме 813 гривень.

Діти віком від шести до вісімнадцяти років отримують більше: до червня включно – 930 гривень, із липня – 972 гривні, у грудні – 1013 гривень 50 копійок.

Іноді боржники виправдовують свою бездіяльність тим, що не хочуть платити аліменти, адже ці кошти колишня дружина чи чоловік можуть використати не на потреби дитини. У такому випадку, говорить міністр юстиції Павло Петренко, кошти можна перераховувати на особистий рахунок сина чи доньки.

“Наприклад, батько хоче вкладати кошти в освіту дитини або позашкільну діяльність. Тоді він має домовитися з колишньою дружиною. Вони підписують договір і батько може оплачувати рахунки за музичну школу, гуртки, навчання у приватному дитячому садочку”, – говорить міністр.

Новий закон: на папері чи у дії?

Колишній чоловік пані Тетяни почав виплачувати борги після того, як 6 лютого подіяв новий закон про стягнення аліментів. Тим, хто винен гроші своїм дітям, забороняють:

  • керувати транспортними засобами
  • виїжджати за кордон
  • полювати.

“Ситуація: один чоловік мав заборгованість у 80 тисяч гривень. Йому заборонили виїжджати за кордон, водити авто та полювати. Виявилося, що він завзятий мисливець. Цей чоловік настільки не міг жити без полювань, що дуже швидко знайшов чималу суму для своєї дитини”, – розповідає Павло Петренко.

Читайте також: Боржники-аліментники більше не впливатимуть на виїзд дитини за кордон

Якщо офіційних грошей у горе-батьків немає, то їх відправляють на суспільно-корисні роботи. Оплату за працю списують у рахунок боргу перед дитиною. Із лютого державні виконавці склали понад 5 тисяч протоколів: злісні неплатники працюватимуть двірниками, сміттярами, прибиратимуть цвинтарі.

“Ці новації дійсно працюють, адже проблема набула розголосу. Раніше в Україні “сміття не виносили з хати”. Мовляв, це проблема кожної окремої родини. Жертвами мовчання ставали діти”, – переконує міністр юстиції.

Тоді як від початку дії закону 450 тисяч українських дітлахів отримали 254 мільйони гривень аліментів від своїх батьків.

Що робити, щоб отримати аліменти

Адвокат Наталія Ткаченко акцентує, що зараз у зв’язку зі змінами в законодавстві збільшується мінімальна сума аліментів. Тому всім, хто має на руках рішення судів про стягнення коштів, які вступили в законну силу до березня цього року, необхідно знову звертатись до суду, аби переглянути розмір виплати.

“На жаль, автоматично це не відбудеться. Фактично необхідно переглянути всі рішення за попередні 18 років і практично всім, хто отримує аліменти, необхідно знову звертатись до суду в частині перегляду розміру виплати. Закликаю не тягнути з цим”, – говорить юристка.

Загальна схема оформлення аліментів. Інфографіка: Мін’юст

Тим, хто лише планує стягувати кошти з колишнього чоловіка або дружини, пані Наталія радить відразу звертатися за кваліфікованою юридичною допомогою.

“Хоча більшість таких справ нескладні, але універсального рецепту не існує – кожен випадок треба вивчати і розбирати окремо”, – пояснює свою позицію Наталія Ткаченко.

Чимало людей ігнорують поради фахівців, намагаються вирішувати справи самостійно, зіштовхуються з бюрократією, витрачають купу коштів і врешті-решт просять допомоги у спеціалістів. Потім пояснюють це тим, що послуги адвокатів коштували дорого.

Саме тому, нагадує пані Наталія, в Україні існують Центри з надання безоплатної правової допомоги.

Маруся Лагута, “Український інтерес”

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram