Альбрехт Дюрер. Українські таємниці гравюр майстра

Альбрехт Дюрер. Cьогодні відзначаємо день народження видатного німецького художника, генія епохи Відродження – Альбрехта Дюрера. Поціновувачі його таланту та іноземці обізнані, що саме в Україні зберігається колекція його гравюр. Європейські мистецтвознавці вже зарахували її до числа унікальних. Цим ми завдячуємо пристрасному прихильнику творчості Дюрера – Василю Каразіну, ректору Харківського університету (пізніше названий на його честь).

Василь Назарович цілеспрямовано почав збирати гравюри та інші роботи Дюрера, також поповнював колекцію малюнків, картин, книг, виїжджаючи для цього в Петербург, Європу. Підтримку своєму захопленню він знаходив в особі колеги по Слобожанському літературному гуртку “Попівська Академія” (назва походить від поселення Попівка) Олександра Паліцина, відомого сумського архітектора. Вже тоді у Харківській губернії Олександра називали аматором західноєвропейської освіти. Тож, не виключено, що у своїх подорожах Каразін придивлявся і раритетні книги для свого друга. Літературний гурток став культурно-мистецьким осередком, що знайомив гуртківців з перекладами французьких просвітителів – Руссо, Жерардена, Деліля, Мельвуа.

До слова, саме Паліцин звернувся до Каразіна з ідеєю відкрити Харківський університет: “…знаючи про Вашу ревну увагу до освіти в нашому краї і про те, що нашому сумському панству не вдалося добитися рішення про створення університету в м. Суми… Ви як таємний радник маєте можливість звернутися до самого імператора від імені сумських і харківських панів, які сповнені бажання зібрати необхідну суму для заснування університету”. Мова йде про імператора Олександра І та про те, що на той час, дійсно, від імператора потрібно було відповідний дозвіл, гроші ж на утримання та реалізацію творчих ідей знаходили силами благодійників та меценатів.

У 1805 році Харківський університет було відкрито. Саме з цього періоду починається новий етап і для колекційної справи Василя Каразіна. Його шедеври мали десь зберігатися. Було прийнято рішення створити при університеті музей. Першою колекцією можна назвати придбання Василем Назаровичем у пруського вченого Аделунга більше 2000 гравюр та малюнків захiдноєвропейських майстрiв (Дюрера, Гольцiуса, Джордано, Брейгеля-старшого, Ван Дейка, Буше). Цікаво й те, що Фрідріх Аделунг продав все на пільгових умовах, знаючи, що це благодійні пожертвування на розвиток освіти та мистецтва. Аделунгу також було присвоєно звання почесного члена Xapківського унiверситету.

Чому ж такий інтерес саме до творів Дюрера? По-перше, це найбільший німецький живописець, родоначальник європейської акварелі, архітектор. Він тонко поєднував відкриття італійського Ренесансу з художніми традиціями північної Європи.

По-друге, в той час було модним трендом вивчати західну культуру епохи Відродження, знатися на живопису, літературі. А в Німеччині цей період називали “епохою Дюрера”, визнаючи за ним геніальність та вражаючу правдивість відтворення явищ природи в його акварелях.

По-третє, Альбрехт Дюрер був першим німецьким майстром, який працював одночасно в двох видах гравюри – на дереві і на міді. Надзвичайної виразності він досяг у деревориті, реформувавши традиційну манеру роботи та використовуючи прийоми різцевої гравюри на металі. Його гравюри зберігають традиційну німецьку точність і тонкість в деталях та вражають винахідливістю композиційних рішень. Саме в них Дюрер відкрив декілька нових технік різьби, тому у його творчості – це найдорогоцінніші екземпляри.

Так чи інакше, а колекція унікальних гравюр Альбрехта Дюрера зберігається в Україні – у Харківському художньому музеї. Кілька років тому музей відкрив свої двері для відвідувачів, запросивши на колекцію графіки “Альбрехт Дюрер: містичне та реальне” (26 творів майстра, виконаних у техніці ксилографії та різцевої гравюри на міді, а також 36 репродукційних гравюр ХІХ ст. високої якості). Особливу увагу привертали гравюри “Прогулянка” (1478) – одна з ранніх робіт майстра (цикл “Memento mori”), яка колись була придбана у 1804 році у Фрідріха Аделунга. До складу колекції також входять рідкісні різцеві гравюри з зібрання А.М. Алфьорова – “Морське диво” (1498) та “Чотири відьми” (1497).

Значимість та цінність кожного відбитка з дюреровської дошки залежить від часу його виготовлення. При датуванні завжди враховується наявність подряпин, втрати, тріщини на дошці, а також вік та водяні знаки паперу. З огляду на сказане, українці можуть пишатися тим, що більша частина аркушів Альбрехта Дюрера зі збірки Харківського художнього музею відноситься до кінця XV – початку XVI ст.

Остап Вересай – Гомер України

Найтрагічніший гетьман України