ЕПІГРАФ: Книга вчить, як на світі жить (Народна мудрість). Дім без книг – як тіло без душі (Марк Туллій Цицерон). АНТИЕПІГРАФ: Навіщо купувати книжки? Краще горілку, від неї хоч якийсь толк (Невідомий автор).

Якось почув цікаву розповідь. Її автор їхав у поїзді. І розговорився із сусідом. Той виявився приємною людиною. Як зовні, так і “внутрішньо”. Розумний, цікавий співбесідник. Але те, що він розповів про себе, вразило. Виявляється, чоловік повертається після “відсидки” у вʼязниці. Коли вчорашній зек показав своє фото “до тюрми”, його неможливо було впізнати. Точнісінький зарізяка – Чіпка Варениченко. Лоб вузький, очі лихі. Тікай від такого чимдуж, не озираючись. Те, що “розумний і цікавий співбесідник” розповів про своє чарівне перевтілення, здалося дивовижним. Увесь час відсидки чоловік пропрацював бібліотекарем. Серед розсипів книг. І постійно читав, читав, читав…

Покажи мені, що ти читаєш, і я скажу тобі, хто ти є, але якщо скажеш, що ти перечитав, то зможеш дізнатися про себе набагато більше

– Франсуа Моріак

Література – це “мистецтво слова”. І обидві ці назви ключові. І мистецтво. І слово. Мистецтво – продукт розвитку людства. Але й вихователь його. Взаємодіючи зі світом, людина пізнавала все, що її оточувало. І себе посеред усього. Пізнане логікою пішло в розум, пізнане серцем гайнуло в душу. По-науковому мистецтво розуміють як одну з форм “суспільної свідомості; вид людської діяльності, що відображає дійсність у конкретно-чуттєвих образах, відповідно до певних естетичних ідеалів” (Короткий енциклопедичний словник з культури, К., 2003). Простіше кажучи, це – пропущене крізь свідомість і образно передане наше бачення світу. Усього довкола нас. І всередині. Така передача мусить на щось спиратися, мати якусь матеріальну основу. Для різних видів мистецтва основа різна. Для музики – звук. Для літератури – слово. Література – наймобільніший і найдієвіший вид мистецтва.

Любити читання – це обмінювати години нудьги, неминучої в житті, на години великої насолоди.

– Монтеск’є

Для письменника слово – як для художника фарба. Він ним малює. Часто змішує їх кілька, щоб досягти потрібного відтінку, барви. Сприймання художнього тексту – процес складний, він запускає інтелектуальні й емоційні механізми. Читаючи, людина опиняється й живе у віртуальному світі – часі, просторі й інтер’єрі вигадного автором твору. Світі, якого ніколи не було і якого ніколи не буде. У світі, який міг би бути, якби люди робили так, як радять письменники. Але люди чинять інакше. Так, як підказує їм не чийсь чужий (хай і письменницький), а свій розум (якщо він є, звісно). Тому, за логікою, краще, щоб він, цей розум, “плекався” літературою. А не був безпритульним обірванцем… “Liber est mutus magister”*? – підказують давні “імпортні” мудреці. “Книга вчить, як на світі жить”, – дають пораду мудреці свої. Художня книга – це досвід. Це нове народження істоти як людини. Ще один крок до закорінення в людський світ.

Кожна людина, яка вміє читати, володіє силою, щоб збільшити себе, щоб помножити шляхи, якими вона може жити, щоб зробити своє життя повним, значним і цікавим.

– Олдос Гакслі

Кожен хоча б раз у житті чув геніальне: “Заговори, щоб я тебе побачив”. Не так важливо, хто це сказав (Сократ, Аристотель, Цицерон чи Микола Янович Азаров). Важливо, що ця формула – своєрідний експрес-тест – працює. Завжди і всюди. Для “всіх часів і народів”. Це – одвічний закон. Неспростовний і нескасовний.

Якщо ми стикаємося з людиною рідкісного розуму, ми повинні запитати її, які книги вона читає.

– Ральф Уолдо Емерсон

Із того, як людина говорить, можна дізнатися про неї дуже багато. Насамеперед – наскільки вона начитана. “Начитаний” – це той, хто “прочитав багато книжок і набув усебічних знань”. Така характеристика – своєрідний знак якості. Позитивне тавро. Начитаність виявляється в різнобічності такого індивіда. Він грамотно й точно говорить, чітко й аналітично мислить, уміє зіставляти факти. Начитана людина бачить ширше та глибше. Світ для неї розкривається у всій своїй складності й багатогранності. Урешті, вона цікавий співрозмовник. Такий собі магніт. До неї тягне. Усе це з нею зробила книга.

*Книга німий вчитель (лат.).

Кінець частини першої. Далі буде

Фото: Unsplash/Annie Spratt

Про літературу від Васильченка:

Міська казка для дорослих
Постійно стаєш новим Гераклом…
Одвічна чарівливість детективу І
Одвічна чарівливість детективу ІІ
І Сторінками світових шедеврів
ІІ Сторінками світових шедеврів
ІІІ Сторінками світових шедеврів
ІV Сторінками світових шедеврівСторінками світових шедеврів
VI Сторінками світових шедеврів
VII Сторінками світових шедеврів
VIII Сторінками світових шедеврів
IX Сторінками світових шедеврів
Едгар По – чудова гімнастика для розуму
Крутіше за наркотик, тютюн чи алкоголь І
Крутіше за наркотик, тютюн чи алкоголь ІІ

Гонитва за жовтим дияволом, або Шлях у нікуди

Дивимося серцем. Відповідаємо за тих, кого приручили

Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]