Пам’ятник Столипіну. Деякі пам’ятники стоять протягом століть, попри всі історичні катаклізми. Деякі йдуть в небуття майже одразу – як це трапилося з московським Робесп’єром, що розвалився через три дні після відкриття. В історії Києва також не бракувало “короткочасних” монументів. І першим не витримав “випробування революцією” бронзовий Столипін на Майдані Незалежності.

14 вересня 1911 року подвійний агент Дмитро Богров смертельно поранив російського прем’єр-міністра Петра Столипіна у київському оперному театрі. 18 вересня Столипін помер у хірургічній клініці Ігнатія Маковського. Про історію цієї незвичайної споруди ми писали раніше (див. посилання нижче).

Вже 20 вересня, у день перенесення тіла для поховання у Києво-Печерській лаврі, розпочали збір коштів на будівництво монумента. Буквально за кілька днів зібрали понад 200 тисяч рублів, з яких десяту частину вніс асигнаціями цар Микола ІІ.

пам'ятник Столипіну
Модель пам’ятника Столипіну
пам'ятник Столипіну
Пам’ятник Столипіну на Думській площі Києва
Відкриття пам’ятника Столипіну, вересень 1913 року
пам'ятник Столипіну
Відкриття пам’ятника Столипіну, вересень 1913 р. Фото з газети Киевлянин (№ 246 від 7 (20) вересня 1913 р.)
пам'ятник Столипіну
Пам’ятник Столипіну на Думській площі Києва
пам'ятник Столипіну
Пам’ятник Столипіну на Думській площі Києва

Міська влада спочатку ухвалила встановити пам’ятник біля оперного театру – приблизно там, де нині монумент Миколі Лисенку. Але вдова Столипіна, Ольга Борисівна, рішуче заперечила це в листі до київського губернатора Олексія Гірса. Тоді обрали інше місце – перед міською думою на Думській площі (нині Майдан Незалежності), біля проїжджої частини Хрещатика.

пам'ятник Столипіну
Пам’ятник Столипіну на Думській площі Києва
пам'ятник Столипіну
Пам’ятник Столипіну на Думській площі Києва

У жовтні 1911 року оголосили конкурс проектів, в якому переміг відомий італійський скульптор-монументаліст Етторе Ксіменес, автор пам’ятника Олександру ІІ в Києві. 20 лютого 1913 року його проект затвердив Микола ІІ. Архітектурну частину проекту розробив киянин Іполіт Ніколаєв – син знаменитого архітектора Володимира Ніколаєва. Бронзове литво виконували в Італії. Загальна вартість робіт становила 120 тисяч рублів, решту зібраних коштів витратили на допомогу вдовам і сиротам.

Пам’ятник заклали 1912 року, а урочисто відкрили 18–19 вересня 1913-го, до другої річниці смерті політика, в присутності його вдови і царських міністрів. Кінозйомка відкриття пам’ятника частково збереглася, вона є у вільному доступі (див. нижче).

пам'ятник Столипіну
Пам’ятник Столипіну на Думській площі Києва
пам'ятник Столипіну
Відкриття пам’ятника Столипіну, вересень 1913 року
пам'ятник Столипіну
Так виглядала Думська площа з вересня 1913 до березня 1917 року. Пам’ятник Столипіну в центрі фото. Листівка
пам'ятник Столипіну
Та сама листівка – розфарбована

На п’єдесталі зі світлого граніту височіла бронзова постать Столипіна, у правій руці він тримав текст промови. На чільному боці постаменту значилося: “Петру Аркадьевичу Столыпину русские люди”. З тильного боку: “Родился 2 апр. 1862 г. в Москве. Жизнь посвятил служению Родине. Пал от руки убийцы 1 – 5 сент. 1911 г. в Киеве”. З боку правої руки статуї на постаменті викарбували текст телеграми, надісланої Столипіним у березні 1911 року київському зібранню російських націоналістів: “Твердо верю, что затеплившийся на западе России свет русской национальной идеи не погаснет и вскоре озарит всю Россию”. Фігура зажуреної жінки в російському національному вбранні символізувала “Скорботу”. З протилежного боку на постаменті була цитата зі знаменитої промови Столипіна: “Вам нужны великие потрясения, нам нужна великая Россия”. Бронзова постать давньоруського воїна в кольчузі та шоломі символізувала “Міць”.

пам'ятник Столипіну
Березень 1917 року, незадовго до знесення пам’ятника
пам'ятник Столипіну
Перед знесенням пам’ятника 29 березня 1917 року
пам'ятник Столипіну
Повалення пам’ятника 29 березня 1917 року
пам'ятник Столипіну
Повалення пам’ятника 29 березня 1917 року
пам'ятник Столипіну
Повалення пам’ятника 29 березня 1917 року
Повалення пам’ятника 29 березня 1917 року
пам'ятник Столипіну
Момент повалення скульптури Столипіна
пам'ятник Столипіну
Порожній постамент після повалення скульптури Столипіна. Весна 1917 року
пам'ятник Столипіну
Літо 1917 року. П’єдестал ще на місці
Літо 1918 року, період Гетьманату. Німецький патруль перевіряє документи. За автомобілем видно постамент пам’ятника Столипіну

Та пам’ятнику судилося простояти лише три з половиною роки. В часи Лютневої революції та падіння монархії ім’я Столипіна в народі стійко асоціювалося з поняттями “реакціонер”, “шовініст”, “царський посіпака”, “гнобитель і душитель свободи” тощо. Спочатку хтось почепив фігурі царського прем’єра на шию червону хустку. А 29 березня 1917 року в Києві відбувся “День свята революції”, в якому взяли участь як українські, так і загальноросійські революційні організації, партії, десятки тисяч містян і військовослужбовців. Кульмінацією стали події на Думській площі. Революційний натовп влаштував імпровізований “суд” на Столипіним, після чого фігуру за допомогою лебідок підвісили над постаментом, а потім скинули на землю і відправили на завод “Арсенал”, де через деякий час її переплавили. То був перший відомий випадок повалення дореволюційного пам’ятника не лише в Україні, але й в усій колишній Російській імперії.

Під час Революції Гідності на місці київської думи і пам’ятника Столипіну розташовувалася сцена. Грудень 2013 року. Фото: Владлен Мараєв

Постамент, щоправда, простояв іще два роки. У квітні 1918-го міністерство внутрішніх справ Української Народної Республіки внесло на розгляд уряду питання про ліквідацію монументів самодержавства, серед яких було названо і “рештки пам’ятника Столипіну проти Думи”. Однак зробити це не встигли. Постамент залишався стояти і за Гетьманату Павла Скоропадського, і за нетривалого перебування в Києві Директорії УНР. І лише більшовики, вдруге захопивши Київ у лютому 1919 року, остаточно знищили будь-які сліди від монумента Столипіну, а на його місці встановили гіпсовий бюст Карла Маркса.

Столипіну не пощастило з Києвом. Тут він був убитий, пам’ятник – зруйнований, вулиця – перейменована, могила – заасфальтована (надгробок згодом відновлений), меморіальна дошка – пошкоджена і втрачена. Що ж. Це герой не цього міста й не цієї країни.

Фотознімки 1910-х років – із сайтів pastvu.com, photohistory.kiev.ua, oldcards.kiev.ua, archunion.com.ua.

Бронзовий Гетьман – свідок епох

Володимир із хрестом і готичний міст двох губерній

Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]