Фен Юсян. Ми живемо в чудовий час. Я маю на увазі доступність інформації. Інтернет – то таки чудова штука! При великому бажанні й порівняно невеликому вмінні знайти можна практично все. Здебільше потрібне губиться в масиві фейків та непотребу (бо інша сторона медалі – інтернет таки ще й грандіозний смітник), то фільтрувати та розгрібати ту “інформаційну полову” теж нелегко. Але цікава, а головне потрібна та вірогідна інформація того варта. Кажуть: хто володіє інформацією – той володіє світом. Побудьмо й ми володарями світу. По змозі…
Ще й отакий нюанс: офіційна версія інформації трішки відрізняється від правдивої, вірніше дуже різниться. Ба більше – офіційна позиція різних держав стосовно одних і тих самих подій теж часто суттєво відрізняється. Пропаганда та офіційна позиція держави справа важлива, безперечно, але істину знати насамперед цікаво. Допитливість завжди була притаманна людині та по суті й зробила людину людиною.
Моя розповідь в основі має (наголошую!) інформацію з відкритих джерел, яку легко перевірити, але одні і ті ж факти часто освітлюються по-різному, різниця – дивовижна. Яка причина цього – робіть висновки самі, я ж просто розповідатиму.
В офіційному життєписі Фен Юсян етнічний китаєць, народився в провінції Чжілі (тепер Хебей) 26 вересня 1882 року. Про сім’ю відомості також дуже куці: батько, бідний робітник-муляр, ймовірно, вступив у китайську імператорську армію та дослужився до нижчих офіцерських чинів, що й зумовило майбутній життєвий шлях сина, який пішов на військову службу в 16-річному віці. Однак китайських документів, що підтверджують статус Фен Юсяна до революції 1911 році в Китаї, коли було скинуто останнього імператора династії Цін Пуї (Сюаньтуна), не збереглось. Тобто – наголошую – документів до 1911 року, які б хоч якось засвідчували особу Фен Юсяня, немає.
У перипетіях подій в Китаї першої половини розібратись важко, хто там проти кого “дружив”. Історики часто весь цей період описують як перманентний калейдоскоп революцій, що закінчився приходом до влади комуністів Мао Дзедуна у 1949.
Цей буревій подій підхопив Фен Юсяна. Він став генералом у першого президента Китаю, інших військових “главарів”, що в ті непевні часи правили цілими провінціями. Далі й сам, зумівши набути самостійності, став військовим правителем провінції Шеньсі у 1917-26 роках. У 1924 році захопив Пекін, очоливши військовий переворот, скинув вже остаточно маріонеткового імператора Пуї, якого різні військово-політичні групи то ставили до влади, то скидали. А було тому в цей час 18 років. Теж дивна доля, ще повернемось до нього.
Ще однією дивиною було віросповідування генерала. Фен Юсян був християнином. Навіть більше – значну частину своєї армії він охрестив. Прошу на цей факт звернути увагу.
Далі військові та політичні бурі не стихають. Він підтримує Чан Кайші – визначного діяча Китаю, президента та генералісимуса. І у 1927 році Фен Юсян стає маршалом китайської армії.
1868 року на Закарпатті, в селі Біштр, у родині греко-католицького священика народився син – Іриней Фендь. Закінчив гімназію. Але неспокійна вдача та авантюрна жилка не дала всидіти вдома, щастя рушив шукати до тогочасного Ельдорадо – золотих копалень Аляски. Так почалась історія дивовижного успіху з не менш дивовижною таємницею, що остаточно не розгадана досі, яка розлучила двох братів. Молодший залишився вдома, вчителював, був адвокатом, пропав безвісти в героїчні та трагічні часи Карпатської України. Прошу звернути увагу на факт, вельми важливий у нашому “розслідуванні” – до останньої змоги брати підтримували стосунки та листувались.
Розбагатіти на золотих копальнях Юкону Іринею не пощастило. І набридло… Він міняє ім’я та прізвище, стає Джеремі Феном. Іде на службу до армії США, закінчує школу морських офіцерів. І тут його таланти розкриваються в повні. 1898 року вибухає іспано-американська війна, за героїзм нагороджено його кількома нагородами, стрімко злітає щаблями кар’єрної драбини: 1898 він капітан, а вже 1900 набуває звання контр-адмірала флоту Сполучених Штатів. Український адмірал! Але такий блискучий зліт перервало важке поранення. Джеремі Фен іде у відставку.
Сидіти на місці не в його характері, подається в бізнесмени. В Сіетлі засновує компанію з торгівлі східними прянощами. 1905 року їде в справах в Китай, де в Пекіні стрічає свою долю – одружується з китаянкою, переїздить туди жити. Справи йдуть. Так би він і залишився торговцем, але корективи внесли військово-політичні події в Китаї, про які вже розповідалось вище. Люди з його досвідом дуже були потрібні Юань Шикаю, той запрошує нашого українсько-американського колишнього адмірала на військову службу.
Іриней Фендь – Джеремі Фен і тут проявляє свої військові таланти. І, зрештою, у 1927 році стає… маршалом китайської армії. Звуть його зараз – Фен Юсян!
Отак от, такі от факти – з відкритих джерел!
То хто, все ж, той маршал? Китаєць чи український американець? Я не робитиму висновків, просто зверну увагу на деякі факти: китаєць з нижчих прошарків суспільства не міг мати такого досвіду, як американський адмірал, щоб стати маршалом. По-друге, християнське віросповідування чудово узгоджується з батьком – греко-католицьким священиком, а не китайцем-мулярем. По-третє, нема документальних підтверджень існування молодого китайця, а от українця – навпаки.
Ймовірно, це пов’язано з тим, що китайське суспільство і зараз доволі консервативно-патріархальне, що вже говорити за ледь не столітнє минуле, не “вписувався в інтер’єр” маршал-іноземець.
Подальший розвиток подій вже описується майже однаково у всіх джерелах – війна з японськими окупантами, які створили на півночі Китаю маріонеткову державу Маньчжоу-Го на чолі з “вічним ворогом” Фен Юсяна – останнім імператором Китаю Пуї (Сюаньтуном). Був головнокомандувачем антияпонської народної армії, а 1935-45 роках – віце-президентом Національної воєнної ради.
Розходяться думки лише з приводу дружніх-ворожих стосунків до “вічних іхтамнєтів” – тодішнього комуністичного СРСР, який і тоді наводнив Китай своїми військовими спеціалістами та консультантами. Більшовики тоді теж полюбляли влізати скрізь, маючи свої інтереси скрізь, але вдома довести все до пуття не могли (і не хотіли), як і достойна їх правонаступниця Росія.
І до смерті Фен Юсяна ті махінатори-”многоходовочніки” причетні. Загинув маршал разом з однією з дочок під час пожежі на кораблі, яким він плив на конференцію до Радянського Союзу. Чи, можливо, хотів Батьківщину побачити знову після довгих років розлуки? Як пишуть – загорілась кіноплівка. Не дивно це? Сталась трагедія 1948 року біля берегів Ялти. Майже вдома…
Таким було життя Фен Юсяна – дивне та сповнене суперечностей і неясностей, не розгаданих досі таємниць життя китайського маршала. Але, думаю, правильніше буде – неймовірна навколосвітня подорож довжиною в життя сина закарпатського священика, українця.
Стверджувати, що якась з версій трактування інформації, покладеної в основу допису, єдино вірна – я не можу. І наполягати на своїй думці теж. Але – пошук та зіставлення фактів – то насамперед цікаво! Багато є неймовірних історій та таємниць. Нові чудесні відкриття чекають на нас. Українці не лише воювали, вони й смерть перемагали. Та про це – наступного разу.
Джон Турчин. Гордіїв вузол генерала
Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]
