Літературна діяльність, як і будь-яка творчість, не обходиться без вигадування найрізноманітніших прийомів для гри з читачем, його інтригування. Цікавим способом такої гри є літературна містифікація. Літературні містифікатори можуть приписувати свої тексти іншим авторам, – реальним чи вигаданим, – або видавати їх за витвори “народної творчості”.
Містифікація. Борис Віан
Гучну містифікацію свого часу здійснив французький прозаїк, поет, джазовий музикант (тромбоніст) і співак Борис Віан. Взявши прізвища друзів, з якими він грав у джазовому оркестрі, Салівана і Вернона, він склав із них псевдонім, ставши Верноном Саліваном. Ним Віан підписав низку стилізованих під нуар творів (“Я прийду плюнути на ваші могили”, “Всі мертві однакового кольору”, “Жінкам не зрозуміти”, “А потім всіх виродків прибрати” та “Собаки, бажання, смерть”). Але цим містифікація не закінчилася, а лише розпочалася.
Вернону Салівану була вигадана біографія. Він нібито – афроамериканець. Оскільки він мав дуже вільні погляди, у США йому друкуватися забороняли. Віан дізнався про нього й почав перекладати. Першому роману Вернона Салівана “Я прийду плюнути на ваші могили” пощастило стати бестселером. Написати цей роман попросив Віана його друг-видавець, чий бізнес перебував на межі банкрутства. Довкола роману здійнявся справжній ажіотаж. Однак пізніше його стали вважати “дуже сміливим, вульгарним і навіть порнографічним”.
Поборники моральності почали проти нього боротьбу, а наклади спалювали. Не витримавши галасу і напруги, Віан через деякий час припиняє видаватися як Вернон Саліван. Схожа на містифікацію і смерть письменника. Вона сталася 23 червня 1959 року на прем’єрі екранізації роману “Я прийду плюнути на ваші могили”. Коли після початку демонстрації фільму минуло кілька хвилин, Віан знепритомнів і помер дорогою до шпиталю. Сьогодні сумарний тираж цього роману набагато більший за наклад решти текстів Віана.
Містифікація. Вашинґтон Ірвінґ
Cвою літературну кар’єру американський письменник, есеїст, біограф та історик першої половини XIX століття Вашинґтон Ірвінґ почав з містифікації. І коли вона досягла успіху, він її розкрив, а до містифікацій більше ніколи не повертався.
…1809 рік. Нью-йоркські газети повідомляють про казус: археолог Дітріх Нікербокер залишив готель “Колумбія”, забувши оплатити його послуги. Водночас Ірвінг опублікував низку оголошень, у яких вигаданий власник готелю описував прикмети непорядного археолога та просив тих, хто знає чи бачив цю людину, повідомити про її перебування: “Малий джентльмен похилого віку у старому чорному каптані і трикутному капелюсі, Нікербокер на ім’я, певний час тому полишив своє житло, і відтоді про нього нічого не відомо. Оскільки є підстави вважати, що він трохи несповна розуму, його відсутність нас дуже бентежить. Будь-яка відомість про нього буде із вдячністю прийнята в готелі “Колумбія” на Малбері-стріт або у редакції газети”. І щоб відшкодувати збитки, власник готелю вирішив видати рукопис, знайдений у неоплаченому номері. І вже 6 грудня 1809 р. газета “Америка сітізен” повідомила про публікацію “Історії Нью-Йорка”, написану Дітріхом Нікербокером.
Самійло Величко
Автор першого систематичного викладу історії української козацької держави – Літопису Самійла Величка – часто цитує й посилається на діаріуш (щоденник) іншого літописця – Самійла Зорки, який начебто був свого часу писарем на Січі. З цього щоденника він робить виписки, цитує окремі фрагменти. Однак деякі історики піддають сумніву як існування самого Зорки, так і його щоденника.
Містифікація. Велесова книга
За містифікацію в науковому світі мають і написану на дерев’яних дощечках невідомою слов’янською мовою (мішаниною відомих) Велесову книгу, в якій розповідається про історію, міфологію та релігію слов’янських племен “русів” у проміжку між IX ст. до н. е. та IX ст. н.е. Однак серед аматорів-ентузіастів (хоч їх підтримують і деякі науковці) “дощечки Ізенбека” (це саме полковник Добровольчої армії Федір Ізенбек – відомий також як Алі Ізенбек – у розгромленій поміщицькій садибі на Харківщині 1919-го року знайшов книгу) і далі наполягають на давньослов’янському походженні цього джерела. Серед деяких рідновірів (неоязичнків, що прагнуть “відродити рідну слов’янську віру”) Велесова книга має статус “священного писання слов’ян”.
Кобзар Дармограй
Є версія, що постать “Кобзаря Дармограя” – це одна з іпостасей Тараса Шевченка. Саме перу Кобзаря Дармограя “належать” повісті “Княгиня” та “Прогулка с удовольствием и не без морали”. “Цей двійник фігурує майже в усій російськомовній прозі автора, констатує Тамара Гундорова. – Шевченко змінював літературні маски так само легко, як одягав кожуха замість костюма”. Зроблено було це для того, щоб можна було опублікувати згадані твори, не нарвавшись на цензуру.
Містифікація. Юрій Винничук
У 80-ті роки минулого століття Юрій Винничук опублікував “Плач над градом Кия”. Це, як зазначалося, – переклад поеми XIII ст., написаної ірландським ченцем Ріангабаром, де розповідається про штурм Києва Батиєвим військом. Автентичність тексту сумнівів не викликала. Інформацію про нього занесли до Української літературної енциклопедії. На прохання Дмитра Павличка Юрій Винничук надав оригінал твору, що насправді був кельтським текстом, куди вправний містифікатор вніс слова “Київ” і “Батий”. Зраділий Павличко показав твір закордонним приятелям, які розвіяли його зачарованість, пояснивши, що “Плач над градом Кия” – фальсифікат.
Ще одна містифікація від пана Юрія – акровірш “Пісня світова” Анни Любовичівни, який він теж опублікував як знайдений текст XVII ст. Цей твір було включено до літературних хрестоматій. Очевидно, побачивши, що містифікацію ніхто не розкриває, Винничук сам викладав карти на стола, повідомивши, що літературні раритети створила його уява. Слід зауважити – майстерна.
Початок 1990-х підносить нам руками пана Юрія новий “раритет”. Під назвою “Житіє гаремноє” він публікує щоденник знаменитої Роксолани. Цією публікацією він накликає на себе шалений гнів релігійних громад. І хоч потім Маестро повідомив про містифікацію, протестна напруга не спадала. Про пристрасть пана Винничука до містифікацій також свідчить його роман “Мальва Ланда”.
“Оскільки це не єдиний випадок містифікації від Винничука, – зазначає Тетяна Петренко, – неможливо сказати, чи припинив він писати твори з-під імен інших людей сьогодні. Швидше за все, ні. На таку думку наштовхує насамперед той факт, що письменник став укладачем антології української готичної прози, де трапляються прізвища авторів, про яких ніхто нічого не знає. Існували вони насправді, чи Винничук вигадав їх і їхні твори? Для того, аби довести чи спростувати це, довелося б повторити роботу самого Винничука як упорядника і добряче посидіти у різноманітних архівах”.
В’ячеслав Васильченко
Коли збиралися видавати перший мій роман (“Gaudeamus”, виконаний смертю), я теж вирішив удатися до літературної містифікації. Оскільки події в ньому відбувалися в Парижі, куди незмінний герой моїх detective story київський професор-філолог Богдан Лисиця на запрошення свого давнього друга – професора Сорбонни Антуана Робера – прибуває на міжнародну наукову конференцію, то, думав я, органічнішим було б неслов’янське ім’я автора. До того ж в історії літератури непоодинокі випадки, коли автори детективів з неангломовних країн створювали собі псевдоніми саме англійською мовою.
Але я захотів піти далі. Нехай автором моїх романів буде такий собі Ґранд Ґлоріан (це я сяк-так скалькував англійською моє давнє слов’янське ім’я, що буквально означає “велика слава”), а я буду при ньому перекладачем. Але потім людина, яку я дуже поважаю і до порад якої дуже прислухаюсь, сказала, що, оскільки мені Господь дав таке ім’я, під ним я маю й писати. Ось так розсипалася “геніальна” ідея, але я, скільки житиму, дякуватиму цій людині.
Історії ж із літературною містифікацією – благодатне поле для втягнення читача до світу мистецької гри. Ну, а грою, як стверджують, є й наше життя.
Майстерня з виготовлення людини: Навіщо я читаю книги І
Майстерня з виготовлення людини: Навіщо я читаю книги ІІ
Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]
