У наш час абревіатуру КНР більшість людей розшифровує як Китайська Народна Республіка. Але сто років тому, задовго до появи комуністичного Китаю, існували дві інші КНР – Кримська і Кубанська Народні Республіки. Мова йтиме про першу з них, яка розташовувалася на тій території сучасної України, яка наразі тимчасово окупована однією сусідньою державою.

Внаслідок Лютневої революції 1917 року серед кримськотатарського народу активізувався рух за політичне самовизначення. 7 квітня у Сімферополі відбувся Загальнокримський мусульманський з’їзд (1500-2000 делегатів). Він обрав Тимчасовий кримсько-мусульманський виконавчий комітет із 48 осіб. На чолі комітету став Номан Челебіджіхан – кримськотатарський діяч і поет, автор гімну кримських татар “Ant etkenmen” (“Я присягнувся”). Водночас його обрали першим муфтієм мусульман Криму – вищою духовною особою, яка мала надавати роз’яснення із застосування законів шаріату. Вже з літа 1917 року намітилися контакти між кримськотатарським національним рухом і Українською Центральною Радою у Києві.

Комітет ініціював вибори до Курултаю – вищого представницького повноважного органу кримських татар. Туди обрали 76 делегатів (із них 4 жінки), переважна більшість з яких становила молода татарська інтелігенція. 9 грудня 1917 року в урочистій обстановці Курултай розпочав свою роботу у Ханському палаці Бахчисарая. Свої вітання надіслала Центральна Рада і Український комітет Севастополя.

В останній день засідань, 26 грудня 1917 року, Курултай проголосив створення Кримської Народної Республіки (КНР), прийняв її Конституцію і державну символіку, після чого оголосив себе парламентом КНР. Декларувалася необхідність скликання Кримських Установчих Зборів, однак історичні обставини не дали змоги цього зробити. Головою уряду КНР став Номан Челебіджіхан, згодом – Джафер Сейдамет. Вони вітали проголошення Української Народної Республіки, підтримували відносини з її урядом у Києві і були прихильниками спільної боротьби українців і татар проти більшовиків.

Конституція КНР скасувала звання та суспільні стани, проголосила рівність усіх громадян незалежно від їхньої національності або віри, рівноправність чоловіків і жінок. Власне, останній пункт зафіксував нове і дуже нетипове явище для тогочасного ісламського світу. Крим став одним із перших місць на Землі, де зародився жіночий мусульманський рух. Лідером цього руху була Шефіка Гаспринська – донька легендарного кримськотатарського просвітителя Ісмаїла Гаспринського, директор Сімферопольського жіночого педагогічного училища і редактор першого у світі тюрко-мусульманського жіночого журналу “Alem-i Nisvan” (“Жіночий світ”).

В Криму були й татарські військові частини, які почали створюватися ще до більшовицького перевороту. На бік КНР стали кілька сотень солдат-українців, дислокованих у Криму. Загалом кримськотатарський уряд розраховував приблизно на 6 тисяч військових і загони національної міліції. Військовим міністром КНР був Джафер Сейдамет.

Однак паралельно на півострові існували й інші центри влади – Таврійська губернська рада народних представників (проти більшовиків і за скликання Всеросійських Установчих Зборів) і Севастопольський військово-революційний комітет (за більшовиків і проти КНР). Відносини між ними поступово загострювалися.

Вже з грудня 1917 року в Криму розпочалися перші акції “червоного терору”. Зрештою, саме місцеві більшовики й ліві есери за підтримки частини матросів Чорноморського флоту, анархістів і кримінальних елементів знищили Кримську Народну Республіку. 26 січня 1918 року вони захопили Бахчисарай, а наступного дня – Сімферополь. Номана Челебіджіхана схопили і вивезли до Севастополя. В ніч проти 23 лютого, після численних знущань, він був жорстоко убитий “революційними матросами”, а його тіло втопили у морі. Джафер Сейдамет врятувався, виїхавши на материкову Україну. Шефіка Гаспринська змогла дістатися Азербайджану. В Криму проголосили Радянську Соціалістичну Республіку Тавриди…

Слід констатувати, що кримські татари мали не так вже й багато шансів збудувати на півострові свою державу. Станом на 1917 рік у Криму разом із Севастополем налічувалося майже 809 тисяч мешканців, але кримські татари й турки з них становили лише трохи більше чверті – 26,8 %. Росіян було вже 41 %, українців – 8 %.

КНР не змогла ні стати виразником інтересів усього населення Криму, ні залучити на свій бік переважні сили військових, ні успішно протистояти “червоній загрозі”. Але це була одна з перших у світі мусульманських демократичних республік (лише на кілька тижнів її випередили з появою Держава Башкортостан на Південному Уралі та Республіка Горців Кавказу, проголошена на теренах Дагестану і гірських районів Терської області). Кримська Народна Республіка – це спроба відродження кримськотатарської державності після 134 років російського поневолення.

Голодомор як прояв національного і класового терору

І в наші дні ім’я першого лідера КНР надзвичайно шановане серед кримських татар. На півдні Херсонщини створюється кримський добровольчий батальйон, якому присвоєно ім’я Номана Челебіджіхана.

Цього дня постала Українська Народна Республіка (УНР)

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram