2014 рік. Війна на сході України змусила не одну тисячу добровольців та волонтерів йти захищати незалежність та територіальну цілісність України. Тоді до лав Збройних сил поруч чоловіків стали й жінки. Вони й сьогодні роблять усе можливе для збереження єдності та оборони суверенітету України.

З початком воєнних дій перед ЗСУ постала велика кількість питань: зброя, боєприпаси, техніка, ресурси, мобілізація, укомплектування. І наразі чи не головне завдання для держави – підвищення обороноздатності.

24 листопада 2017 року на сайті Президента України з’явилась петиція, у якій пропонувалося, так само як і чоловіків, в обов’язковому порядку призивати жінок на строкову службу до армії. “У зв’язку з необхідністю дотримання гeндeрної рівності та припинення дискримiнацiї чоловіків, у державі Україна потрібно ухвалити закон про проходження обов’язкової військової служби жінками”, – йдеться у тексті петиції.

Петиція набрала аж 41 голос (з 25 тисяч необхідних).

Чи так необхідна обов’язкова служба ще й жінок, навіть в умовах війни, питання досі дискусійне: укомплектування, забезпечення уніформою (нинішня створюється переважно для чоловіків), розміщення, озброєнням, розподіл обов’язків…

Пропонуємо подивитись, як служать представниці прекрасної статі у збройних силах інших держав.

Міжнародний досвід

У більшості держав світу жінки можуть служити в армії добровільно. В Іспанії, Швеції, США, Великобританії існують спеціальні військові підрозділи, які укомплектовані жінками.

У деяких країнах представниці прекрасної статі очолюють оборонні відомства та мають високі звання у війську. Зокрема, міністром оборони Німеччини з 2013 року є Урсула Ляйен, перша жінка на цій посаді. У 2008 році американка Енн Данвуді стала першою в історії США жінкою, яка отримала звання чотиризіркового генерала. Зараз у Збройних силах Сполучених Штатів більше сотні жінок мають генеральські погони.

Жінки служать переважно у санітарних частинах армій світу, більшість на добровільній основі.

Але існують і держави, де процедура проходження жінками військової служби є обов’язковою і вони – такі ж призовники, як і чоловіки. Точно відомо, що обов’язкова військова служба для осіб жіночої статі діє у Норвегії, Північній Кореї, на Тайвані й Кубі (“де-юре”), у Лівії, Малайзії, Перу, Беніні, Еритреї та Ізраїлі. Також відносні зобов’язання перед державою є і у китаянок.

Не будемо розбирати кожну країну окремо, переглянемо лише деякі з них.

При цьому варто зауважити, що, навіть з призовом, представниць прекрасної статі допускають не до усіх військових професій. Часто вони не можуть брати участі у бойових діях і виконують переважно функції медицини, зв’язку, тощо.

Куба

Хоч Революційні збройні сили Куби (РЗС) мають на озброєнні переважно радянське озброєння, станом на початок 2005 року держава мала одну з найефективніших систем цивільної оборони у Латинській Америці. Крім того, острівна армія з 2006 року почала процес модернізації. Також Куба має широке співробітництво у військові сфері з Китаєм та РФ.

У острівній державі жінки не служать в армії, вони вступають туди тільки на добровільній основі, але це все тільки “де-юре”. Ізоляція Куби від США та інших держав Карибського моря призвела до того, що місцева влада активно користується всіма ресурсами, щоб поповнити Революційні збройні сили.

Більшість жіночого населення країни є членами організації “Федерація кубинських жінок”. Вони займаються агітацією, закликають жінок острова йти на службу до армії. І чимало дівчат дослухається до подібних рекомендацій.

Служити можуть жінки у віці від 17 до 40 років. Крім армії, багато дівчат записані в війська народного ополчення. Деякі підрозділи ополченців складаються виключно з жінок.

Норвегія

Норвегія – країна, яка має доброзичливі стосунки зі своїми сусідами та не має гострих конфліктів з іншими державами. Крім того, це одна з найстаріших країн-членів НАТО. Здавалося б, королівство знаходиться у повній безпеці. Але, судячи з обов’язкового призову для жінок, тут справа не в безпосередній загрозі, а в ставленні суспільства до рівноправного розподілу прав і обов’язків.

Армія у Норвегії сприймається як особливий соціальний інститут, значення якого набагато ширше, ніж просто проведення силових операцій проти зовнішньої загрози.

Привабливою армію робить поважне ставлення до військової служби, а також перспективи кар’єрного росту. Для населення Норвегії служба – це природна участь у житті суспільства, більшість норвежців бажають пройти її.

Норвегія – дуже розвинена країна у питанні гендерної рівності. У Конституції країни сказано, що кожен громадянин зобов’язаний захищати державу, але до недавнього часу це стосувалося лише чоловіків. У жовтні 2014 року в Норвегії ухвалили закон, згідно з яким жінки у віці від 19 до 44 років підлягають обов’язковому призову на військову службу на строк від семи до дев’ятнадцяти місяців.

У командуванні війська хочуть, щоб жінки становили 20% загальної кількості Збройних сил. У мирний час чисельність Збройних сил Королівства Норвегії становить понад 29 400 чоловік (8300 солдатів-матросів, в сухопутних військах – 12 900 осіб, ВПС – 8 200).

У Збройних силах королівства немає спеціальних квот для служби жінок, та попри це, близько 27% норвежок сьогодні проходять військову службу.

Північна Корея

У КНДР жінки також зобов’язані служити у Збройних силах, але такий приклад не є найкращим. Представниці прекрасної статі мають служити у Корейській народній армії сім років (чоловіки – десять).

Чисельність Корейської народної армії (КНА) приблизно 1,2 мільйона осіб, 10% це жінки.

В армії КНДР вони почали служити у 1995 році. На кінець 90-х відбувся “пік” вступу до збройних сил жінок, у країні панував голод, спричинений розпадом країн соціалістичного табору та припиненням зовнішньої допомоги.

Добровольці йшли до армії аби отримати їжу, у цій країні військові її мають, але все одно – третина Збройних сил страждає від недоїдання.

Не кожна корейська жінка призивається до лав Збройних сил. Туди потрапляють тільки ті дівчата, які довели свою вірність партії.

Вони служать переважно у військах протиповітряної оборони та берегової артилерії (продуктовий пайок 600-700 грамів рису на день, невелика зарплата). Однак у Північній Кореї військова служба вважається дуже престижною.

Китай

У Китаї також існує загальний призов, але він ніколи не проводиться. Жінок у Збройних силах відносно небагато. Величезне населення Китаю дозволяє комплектувати армію переважно з добровольців і їх кількість, зазвичай, задовольняє потреби збройних сил КНР.

Масово жінок братимуть у Народно-визвольну армію Китаю (НВАК) тільки у випадку війни та загальної мобілізації.

Та беруть не усіх – потрібно пройти суворий відбір. Крім того, у керівництві НВАК офіційно заявляли, що військові, які страждають на ожиріння, автоматично позбавляються можливості кар’єрного росту в армії. Також новобранців не беруть до Збройних сил, якщо ті мають татуювання та страждають хропінням.

Ізраїль

Ця держава є однією з найбільш розвинених у питанні гендерної рівності. Через певні особливості Ізраїль має постійно утримувати велику, навчену та добре озброєну армію (ЦАГАЛ). Жінки та чоловіки у цій країні у питанні захисту держави мають повністю рівні права (крім деяких незначних нюансів).

Представницям прекрасної статі дозволяється служити практично у всіх частинах ізраїльської армії, виняток становлять лише окремі види військ, куди допускаються тільки чоловіки. Кількість таких частин не перевищує однієї п’ятої від загальної чисельності з’єднань Армії оборони Ізраїлю.

Кожен третій солдат Ізраїлю – жінка (за статистикою 33% від загальної кількості, яка становить 176,5 тисячі).

Жінки служать у сухопутних військах, у флоті та авіації. Термін служби за призовом для них становить 2 роки, чоловіки служать на рік більше. Представниці слабкої статі можуть отримати відстрочку або звільнення від служби в армії після одруження, вагітності або з релігійних міркувань.

Ізраїль – єдина країна, яка відправляє жінок-солдатів на фронт для участі у бойових діях. До “слабкої статі” тут ставляться з великою повагою.

У 2004 році у ЦАГАЛі був створений батальйон, що на дві третини складається з жінок. Відзнакою військовослужбовців цього підрозділу є салатовий берет, назва батальйону “Каракаль” (Піщані рисі). Піщані рисі в Ізраїлі – це тварини, що практично не відрізняються за статевими ознаками зовні. Така назва підрозділу є символічною – чоловіки та жінки можуть однаково ефективно захищати державу.

“Каркаль” обороняє від терористів ізраїльсько-єгипетський кордон. Тут час від часу відбуваються збройні сутички з бойовиками “ІДІЛ”. Терористи не бажають воювати з жінками, бо, за їхніми переконаннями, смерть від жінки – образлива.

Україна

Варто зазначити, що у більшості держав є заборона на участь жінок військовослужбовців у бойових діях. Немає жінок-снайперів чи гранатометників, танкістів. Вони займають не усі військові посади. Жінки виконують переважно медичні функції, роботу інженерів, забезпечують зв’язок тощо. Командування не прагне допускати їх до участі у збройних конфліктах.

В України служба в армії для жінок здійснюється на добровільній основі. За довгі роки війни наша держава подолала гендерні стереотипи щодо служби у армії. У 2014-му, можливо, у когось ще були сумніви щодо жінки на фронті. Але вони швидко довели, що вміють захищати Україну на рівні з чоловіками.

У 2017 році у Міноборони ухвалили рішення про розширення переліку військових посад для жінок. Сьогодні всі бойові посади в ЗСУ можуть комплектуватися незалежно від статі. Раніше цього не було передбачено.

Також варто зазначити, що у більшості розвинених держав взагалі скасовано військовий призов, Збройні сили формуються на контрактній основі (як з жінок так і з чоловіків). Такі правила діють в арміях США та майже в усіх державах ЄС. Їм взагалі не потрібна примусова служба. Однак Україна знаходиться у стані війни і має високу необхідність підвищення оборони.

Плюси та мінуси

Дослідження військових психологів показують, що присутність у колективі жінок значно пом’якшує морально-психологічну атмосферу, змушує командирів бути стриманими, а головне – зростає культура взаємовідносин між військово­службовцями у самому колективі.

До речі, відсоток порушень військової дисципліни або злочинів, скоєних жінками-військовослужбовцями – мінімальний. Соціологічні дослідження, проведенні за останні 10 років, свідчать, що саме жінки-військовослужбовці найбільш старанно виконують службові обов’язки.

жінки в армії

Водночас, якщо об’єктивно оцінювати, то можливості чоловіків та жінок сильно відрізняються (зокрема, фізичні). Це може впливати на рішення командирів щодо виконання того чи іншого наказу. Жінкам-військовим можуть давати “поблажки”, які не завжди доречні, бо соціальна справедливість не може мати подвійних стандартів.

Очевидно, що обов’язкова військова служба жінок у армії має як і недоліки так і свої сильні сторони. Що переважить, побачимо.

Фото: reuters.com, keywordhut.com, baavar.mn, 5dias.com, kybaman.livejournal.com, wtfintheworld.com, peopleus.blogspot.com, the-hz.com, orble.com, avax.news, wxszgc.com, lb.ua, ria-m.tv, flickr.com, uavarta.org, mil.gov.ua

1 грудня 1991-го українці обрали незалежність та Кравчука

5 грудня 1994 року Україна у Будапешті відмовилась від ядерної зброї

Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]