Я – красива, або як навчитися любити себе

Я – красива! Споконвіків на тендітні плечі української жінки було покладено багато різнопланових задач. Як-от ведення господарства, догляд за худобою, готування їжі на всю сім’ю, робота по дому, народження дітей та психологічна підтримка чоловіка. Водночас у юридичному аспекті права жінки були значно обмежені. Важка праця та часті роди виснажували організм жінки так, що у 30-35 років вона мала вигляд бабцею.

З плином часом та процесом емансипації, жінка отримала майже однаковий спектр правового захисту та стала поряд з чоловіком у суспільній ланці. Але, виникає питання – чи змінилася психологія українки, яка зовсім нещодавно була під повною протекцією чоловіка?

Це явище ми можемо прослідкувати, якщо порівняти жінку з села та жінку з міста. Перша, фактично залишилася на “своєму місці”. Тобто її обов’язки майже не змінилися. Вони все ще порпаються у землі, тримають курей та родять, як мінімум, двоє дітей. Інколи, під тиском обставин, вони переїжджають у місто. Але їхній стиль життєдіяльності абсолютно не змінюється. “Спочатку, треба забезпечити дітей всім необхідним, а собі – то все потім, колись”, – так вони мислять.

Проте жінка з міста має іншу думку. Вона розуміє, що потрібно бути трішки егоїсткою та бути “гнучкою”. Місто до цього провокує. Місто вимагає відповідати його нормам і правилам. Тому містянки ходять у салони краси, щоранку роблять макіяж та щомісяця відвідують косметолога. Вони слідкують за тенденціями моди, але мають власний стиль. Свої ресурси вони розподіляють рівномірно та звечора планують наступний день.

Я – красива! Все залежить від одного поняття – любові до себе. Жінці з села важко уявити, що таке “час для себе” та “гроші на себе”. Нехтування власними інтересами – це один з проявів нелюбові, неповаги до власного “Я”. Навіть, коли їм запропонувати абонемент на відвідування салону краси, вони будуть “тягнути” до останнього. Бо у них “маленькі діти, кури, свині, чоловік негодований”.

Про стиль одягу я взагалі мовчу. Ці велюрові халати, чорні лосіни, шльопанці та облягаючі кофтинки з леопардовим принтом на післяродову фігуру… Я б закрила всі фабрики, що виготовляють такі речі, бо це знущання з української жінки.

Зазначу, що кожну жінку можна зробити красивою. Ба навіть, без використання пластичної хірургії. У наш час індустрія краси не стоїть на місці. З розвитком YouTube, всі необхідні знання є у відкритому доступі. Питання інше – як привити любов до себе звичайній українській жінці?

На цю тему є чудовий австралійській фільм “Кравчиня: Помста від кутюр” або в оригіналі “The Dressmaker”. Головну роль у стрічці зіграла Кейт Вінслет. За сюжетом, героїня повертається у рідне містечко Дунгатар. Де, як і 100 років тому, нічого не змінилося. Але змінилися вона сама, бо поза межами дому, Тіллі (ім’я героїні) стала відомою модисткою. Вона здобула визнання сама, бо хотіла цього.

І наостанок фотопідбірка, як без зайвих зусиль та хірургічного втручання можна змінитися до невпізнаваності.

Фото: Я – красива/AdMe

Як дівчата у Київській Русі чепурилися

21 день без кави або що таке сила волі