До дня народження лишився тиждень. Дні летять, я знову вдаюся в журбу.

Чудова ідея прийшла неочікувано. Звичайно ж Гугл мені щось корисне може підказати. Вбиваю в пошуковик “Як пережити сорокаріччя”. Дійсно, тут купа статей. Читаю “Десять порад, як пережити сорокаріччя” і заразом розбираю всі пункти за порядком.

1. Припинити думати про те, що все вже минуло

Але, в принципі, я так не думаю. Я знаю про соціальну програму і про те, що я її пройшла. У мене не лишилося боргів перед соціумом, тож напевно я маю скласти якусь свою власну соціальну програму. Може відкрити благодійний фонд чи громадське товариство? Тоді я зашиюсь у паперах і бігатиму по всіх інстанціях звітувати. Ні, краще я буду бігати по пляжі чи по лісі без жодних нових соціальних звершень.

2. Закохуйтесь

О, це я можу! Це дійсно вибиває мене з усіх програм надовго! Ні, цей пункт я не можу прийняти як той, що мене врятує від кризи середнього віку. Я не вмію закохуватися без можливості шкодити власній психіці.

Читайте детальніше:

3. Їсти смачну їжу

Так! За цей пункт окрема подяка. Як же я люблю смачну їжу. Смачну, яка не завжди корисна. Але ж вона пахне і смакує! Я люблю сало серед ночі. Ось так наріжу тоненько, покладу його на шматочок українського хлібчика і часничок так слайсиками, і ще трошки сіллю притрусити, або навіть травами якимись… А ще я люблю всякі-такі прошуто і хамони. Так, щоб на шматок фокаччі та трішечки песто, а потім пучечок руколи і це все покрити трьома шматками прошуто і… це зваблення для поціновувачів.

4. Більше займатися спортом

Точно, спорт – це моє! Я за тиждень до Мадриду почала стояти в планці. Ніколи не думала, що планка це так важко. З червоним обличчям і тремтячими м’язами я стогнала, але стояла і рахувала секунди. Так тяжко я ще спортом не займалась. Діти з мене реготали, але підтримували. Син сказав, ще трохи і буде видно кубики на… щоках, бо на животі за тиждень навряд чи, а от від бутерів на щоках вже проглядають потроху. А донька, як справжня група підтримки, стояла в планці поруч, щоправда попою догори у формі літери “л”, але я її підтримку оцінила. Якщо вона за десять років перед своєю вже самостійною поїздкою на море стане в планку, я стану поруч!

5. Полюбіть себе

Із цим складно. Теоретично я себе люблю, але на практиці… Я на собі реально економлю. Як навчитись не економити на собі, мені треба пройти додаткові курси. Як навчитись купувати собі все, що заманеться, не дивлячись на ціну. Як навчитись ходити на масажі, пілінги-шмілінги просто тому, що там приємно полежати – це для мене окрема наука. Напевно, це перший пункт, якому я маю приділити найбільше уваги.

6. Навчитись радіти тому, що маєте

Так, у мене є будинок. І нехай він не мій, але це моя фортеця, моя зона комфорту. Я тут хазяйка, а не гостя, кішка чи коханка. Я тут повновладна ґаздиня, тому роблю все, що хочу. Сплю в будь-якій кімнаті, приходжу додому, коли хочу, відсутня бозна-де скільки хочу. Хочу – прибираю, хочу – свинячу. А ще в мене є рисоварка! От скажіть, чи багато хто має рисоварку в Україні? Лексус у багатьох, квартира, там, дача. А рисоварка? Тож маю пишатися тим, що маю щось не розповсюджене у нас, але популярне десь за кордоном. Отже, радіти тому, що маю, я вмію.

7. Змиритися з тим, що ви вже не гарненька, як раніше

Приїхали. Ні, тут я не згодна. Поки що з роками я не старію. Сто відсотків знаю – селфі за останні п’ять років вивчаю і розумію, що таку, як сьогодні я люблю себе більше, ніж себе п’ятирічної давнини. Так, мімічні зморшки в наявності. Але вони правильні! Вони від того, що я усміхаюсь, тому вони не псують мене аніскілечки. Так, іноді я знаходжу сиву волосину, але це не залежить від віку, люди сивіють і в двадцять п’ять. Так, талія, а точніше її відсутність, бентежить. Бентежить, але не засмучує. Адже це мій власний вибір – нічні канапки і прошуто, і фокачча, і хамон. Я хочу бути щасливою, а не голодною. А прошуто в мені також виробляє гормон щастя!

8. Зізнайтеся собі, що ви більше не хочете працювати

Ну, це філософське питання. Працювати, тобто ходити на роботу, не хочеться. Але хочеться творити! І хочеться грошей, щоб щодня чути цей найприємніший звук “трррр…”, коли банкомат видає купюри.

Читайте також: #39.11: Це вбиває в мені жінку

9. Займіться нарешті садом, городом, вишивайте хрестиком, малюйте

У мене є тут латка городу, там щось росте. Але я не ботанік, тож не можу визначити точно, що саме. Воно викидає листочки і пагінчики. Можливо навіть огірки, треба поспостерігати. Коли моя мама дізналася, що я винайняла хату, вона була в захваті від можливості щось вирощувати на землі. Я мамин захват не поділяла. У мене навіть кактуса немає, який там вже город! Ні, агрономія це точно не моє.

10. Подорожуйте!

Подорожую! Якби я менше подорожувала, у мене би вже була власна хата. Але я ніколи не поміняю подорожі на хату. Я ж так люблю дивитися, як сонце сідає за барханами та пити текілу на березі океану!

Особисто для себе я добрала чотири пункти: смачно їсти, ні в чому собі не відмовляти, подорожувати та зайнятись малюванням. Тож наріжу прошуто і піду купувати мольберт!

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter