Наприкінці ХІХ століття в Японії було одночасно проведено кілька реформ. З них шість вважалися основними. Менш, ніж за десять років Японія перетворилася з відсталої острівної країни на потужну Імперію. Саме ті реформ у ХІХ столітті за десять років (!) зробили її такою, як ми її знаємо зараз!

Японія. Культурна реформа

В якості офіційного і повсякденного одягу було обрано європейські костюми. Кімоно лишилося одежею для дому та вбранням на традиційні свята. Власне, японці відтоді так і лишилися єдиними азіатами, на яких європейські костюми сидять, як на англійцях.

Кадрова реформа в Японії

Було знищено кастовий, винятково азіатський, принцип призначення на посаду, коли син посадовця міг стати посадовцем, а син рибалки – тільки рибалкою.

Одночасно було введено обов’язкове тестування (це у ХІХ столітті!) рівня освіти. Людина могла не мати університетського диплому – це і не вимагалося – вимагався рівень знань. Також одразу ввели обов’язкове постійне (!) навчання будь-кого, хто призначався на посаду. Така практика в Японії існує і дотепер. Тобто в результаті кадрової реформи, вперше в історії Японії було створено соціальні ліфти для всіх. До ХІХ століття талановита людина не самурайського походження могла реалізувати себе тільки в бандитських угрупованнях якудза, або, якщо дуже поталанить, – в якості священника-буддиста.

Японія. Юридична реформа

В Японії з’явилася поліція британського зразка, що залишилася незмінною і дотепер. Самураї були позбавлені права на т.зв. «пробу меча» – права на вбивство будь-кого, нижчого за статусом. Їм також було заборонено з’являтися у місця скупчення людей зі зброєю. Ті, хто не бажав виконувати нові закони, каралися смертю. І таким впертим дуже таланило, якщо вони встигали зробити сеппуку (харакірі) до приходу поліції.

Військова реформа в Японії

Японці тоді просто скопіювали британську армію. Самурайська катана в армію повернулася пізніше – на початку ХХ століття – в якості антуражу. Офіцери-самураї за походженням, носили її і до того, але це вважалося нестатутним доповненням до однострою. Офіційно в армію японський меч повернули лише перед Русько-Японською війною.

Японія. Харчова реформа

Імператорський уряд почав стимулювати японців до вирощування худоби та вживання м’яса. Більше того – одразу почали вводити у раціон, іноді примусово, старви, притаманні саме кухням західного світу. І якщо до негативного сприйняття нововведень пересічними японцями Імперія ставилася поблажливо, спротив еліти придушували зі справжньою японською жорстокістю та впертістю.

Що цікаво, саме прості японці – селяни, рибалки, городяни – зберегли у культурі сучасної Японії всі три різновиди уклонів в якості привітання та багато чого іншого, що приємно відрізняє саме японців. Вони же зберегли і славетне «ірасяй», дослівно: «Будьте присутні», яке чомусь перекладають як «Раді вас бачити».

Мовна реформа в Японії

Це реформа середини VІ століття нашої ери. Її можна вважати першою загальнодержавною. Японія ввела в якості офіційного шрифту «кàндзі», тобто китайські знаки, або ієрогліфи. Зверніть увагу! Японці не почали говорити чужою мовою, а саме інтегрували найбільш розповсюджену писемність у тій частині світу до своєї мови!

Тоді вони стикнулися із суттєвою проблемою: куди діти два свої шрифти хірагану та катакану, що вже існували на той час. Вихід був простим і геніальним. Катаканою позначалося верхнє (китайське) читання ієрогліфа та всі слова іншомовного походження. Хіроганою – нижнє читання ієрогліфа, японське. Ієрогліфи в мову інтегрували так, щоб частини китайських читань давали японський відповідник. А хірогана вказувала, якою саме частиною мови є ієрогліф: іменником, прикметником або дієсловом. Кàндзі, що не інтегрувалися у мову, не використовували. Саме тому китайці, якщо вони із Гонконга або Тайваня, можуть зрозуміти, що їм пише японець. А от розмовляти – тут треба окремо вивчати мову одне одного.

Що цікаво, коли Китай під час своєї культурної революції (1966-1976 роки) спростив написання ієрогліфів, японці лишили старокитайське написання. Чому? Тому, що Тайвань та Гонконг були цивілізаційно та технічно більш розвинені, ніж тодішня комуністична імперія Мао.

Чому наведено саме цей приклад

Реформи, якщо це саме реформи – мусять мати на меті не зміни з метою збагачення сьогодні групи людей і не продаж позицій своєї країни, задля кредитів чи преференцій. Метою реформ може бути тільки культурний та технологічний розвиток країни, її інтеграція у глобальний світ.

Ще раз: навіть в умовах ХІХ століття, маючи значні, з позиції ХХІ століття, обмеження у швидкості розповсюдження інформації та технологій, шалений військовий спротив власної еліти і повну інфантильність населення, середньовічна феодальна (!) країна перетворюється на передову у своєму регіоні за десять років!

А знаєте, що об’єднує цю історію із нашою? Російська загроза! Загроза, про яку японці пам’ятали і пам’ятають щоденно.

Фото: Reuters

Чужому навчайтесь: досвід США

Чужому навчайтесь: досвід Держави Ізраїль

Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Інформаційний фронт, знання – це важливо. Приватбанк 5457 0822 9082 5491 Монобанк 4441 1144 0359 2361 PayPal – [email protected]