Георгіївська стрічка – як символ маніпуляцій історією

У 2017 році Верховна Рада України ухвалила закон про заборону виготовлення та пропаганди георгіївської стрічки. Тож від 12 червня 2017-го георгіївська стрічка в Україні заборонена. Хочемо нагадати про історію цього символу.

Вперше георгіївська стрічка була офіційно запроваджена під час заснування ордена Святого Георгія. Це зробила імператриця Катерина ІІ 26 листопада (7 грудня за новим стилем) 1769 року. Тоді вирувала війна проти Османської імперії, тож цариця прагнула у такий спосіб заохочувати “вірність, хоробрість і розсудливість на благо Російської імперії, проявлені в мужніх вчинках або мудрих порадах”. З часом сформувався цілий комплекс нагород, пов’язаних зі Святим Георгієм: орден, медаль, хрест, прапор. Їх супроводжувала георгіївська стрічка. Згідно зі статутом 1913 року, вона складалася з трьох чорних і двох помаранчевих смуг. Традиційне тлумачення цих кольорів було таке: чорний означає дим, а помаранчевий – полум’я.

Коли 1917 року владу в Росії захопили більшовики, вони знищили дореволюційну систему нагород. Георгіївську стрічку продовжували використовувати у лавах білогвардійських армій. Певною мірою, вона стала символом опору більшовизму, боротьби за “єдіную-нєдєлімую” Росію. Після поразки білого руху георгіївську стрічку активно експлуатували різноманітні російські емігрантські організації. Були серед них і відверто профашистські або пронацистські, наприклад, Російська фашистська партія.

1943-1944 року у Бобруйську (нині Білорусь) було створено колабораційний “Союз боротьби проти більшовизму”. Його символом став “георгіївський прапор із вишитим сріблом Георгіївським хрестом посередині”. Керівники організації носили на рукавах пов’язки георгіївських кольорів. Георгіївську стрічку вживали й російські колабораційні військові формування, що воювали на боці гітлерівської Німеччини – наприклад, Російська визвольна армія генерала Власова і Козачий стан. Військовики Руського корпусу, який допомагав німцям знищувати партизан у Югославії, нагороджувалися Георгіївськими хрестами.

У Радянському Союзі до 1943 року георгіївська стрічка взагалі не використовувалася, оскільки вважалася ворожим символом, нерозривно пов’язаним із монархією та імперією. Але з 1943 року, з метою підняття російського патріотизму в умовах Другої світової війни, почали активно впроваджувати так звану гвардійську стрічку, яка фактично відтворювала георгіївську (у варіанті від 1913 року). Гвардійську стрічку інкорпорували до радянського Ордена Слави, а 1945 року використали у колодці радянської медалі “За Перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945 років”. Не випадково це нововведення збіглося у часі з реставрацією інших імперських символів у Робітничо-Селянській Червоній Армії. Так, з 1943 року в армію повернулися погони та колишні військові звання.

В сучасній Росії відновлено орден Святого Георгія як військову нагороду, День Георгіївських кавалерів (День Героїв Вітчизни), а з 2005 року до Дня Перемоги започатковано акцію “Георгіївська стрічка”. При цьому непомітно для багатьох людей відбулася підміна понять: “георгіївська стрічка” замість “гвардійської стрічки”, яка з 1945 року вважалася символом перемоги Радянського Союзу над нацистською Німеччиною. Замість символу пам’яті про війну повернувся символ агресивної і загарбницької політики Російської імперії.

Юрій Липа: Вільна Україна буде після знищення Москви

Орест Субтельний: Український народ виживав за будь-яких умов