Ми полетимо туди… Що ми забули в Космосі?

Що ми забули в Космосі? На превеликий жаль, науково-технічний прогрес обумовлений потребами війни і без війни приречений на стагнацію. Без Другої світової не мали б ми реактивної авіації та космічних ракет, не було б стрімкого прогресу кібернетики. А без Холодної війни – ми не мали б Інтернету та стільникового зв’язку.

Холодна війна стимулювала й гонку в космічному просторі: до питання національного престижу додавалася демонстрація ефективності тієї чи іншої суспільно-політичної моделі. Уже в 1970-ті роки, після перемоги американців на Місяці, намітився застій космічної галузі. Рахунок між наддержавами зрівнявся, тепер можна було спокійно поміркувати: куди ще нам полетіти в Космосі? А головне – навіщо? І навіщо летіти людині?

Розпочалася епоха “космічних човників” – і вже закінчилася. На Міжнародній космічній станції триває буденна робота, завоювання та підкорення все менше асоціюються з космонавтикою, більше чуємо про ринок запусків і космічні послуги.

Галузь вже сформувалася, романтика скінчилася, деяку користь від автоматичних супутників ми отримуємо: для зв’язку, метеорології, військової сфери, науки. Парадигма Ціолковського – ми маємо вийти з “колиски”, вирушити в Космос, щоб лишитися людством, – нині поступилася місцем раціональним розрахункам: мільярди, яких потребує освоєння космічного простору, могли б піти з більшою користю на дитячі садочки, вілли, дачки й тачки, лікарні, інфраструктуру, офшори, Мальдіви, Канари тощо. Існує кілька проблем, які не вирішити без освоєння Космосу.

Загроза Землі

Небезпеку зіткнення нашої планети з великим небесним уламком ніхто не скасовував. Усе, що робиться сьогодні для захисту від цієї потенційної загрози: астрономами ведеться постійний моніторинг астероїдів, орбіти яких перетинаються з орбітою Землі. Не всі астероїди ще відкриті. Тобто можливо, що один із невідомих може “вигулькнути” ніби нізвідки й знищити всю нашу прекрасну високорозвинену цивілізацію. Кожна цивілізація бодай чогось варта лише тоді, якщо вона здатна себе захистити. Жодних засобів протидії зіткненню з астероїдом ми сьогодні не маємо. Лишається тільки молитися.

Енергія і сировина

Про сонячні електростанції в космосі та копальні на Місяці чи астероїдах вже писалося багато. Запропоновані мною вітряки на Венері – ідея сміливіша й недостатньо опрацьована. Але у Сонячній системі ще існує природній генератор між Юпітером та Іо. На Землі вистачає місця всім, не вистачає сировини та енергії. У Космосі їх достатньо, питання лише, як здешевити космічні польоти та як перекачувати енергію Всесвіту на Землю.

Пізнання у Космосі

Ми самі не знаємо, що можемо знайти на найближчих планетах, якщо навіть Місяць зберігає багато таємниць. Можливо, дослідження “масконів” (місцин з концентрацією маси) дасть нам ключ до наукових відкриттів і нових технологій. А ще не виключено, що під поверхнею нічного світила схована мережа тунелів і цілі міста. На що ми натрапимо на Марсі чи Венері? На планетах-гігантах і їхніх супутниках? Зрештою, вирішення технологічних проблем при польотах у Космос саме по собі має принести здобутки, що знаходять застосування й в земному побуті.

Розселення у Космосі

Планета Венера після тераформації має пристойні шанси стати на заселення, і ми отримаємо другу Землю. Варто знайти технологічну можливість пересувати крижані супутники планет-гігантів – і на земній або венеріанській орбіті з’являться нові населені людьми світи поруч з нашим.

Згадуються слова президента Кеннеді: “Ми полетимо туди не тому, що це легко, ми полетимо, тому що це важко”. Адже тільки так і будуються великі цивілізації.

Ілюстрація: Чумацький шлях/Pixabay

Космічний унітаз. Природні потреби у Космосі

Кордони: одні землі Україна набувала, інші втрачала, деякі обмінювала