“Навіщо це вам?”. Як багатодітні родини зіштовхуються із цькуванням

Багатодітні родини. “Це всі ваші? Навіщо це вам було треба?”, – саме такими словами мою багатодітну подругу зустріла нова педіатриня столичної поліклініки. Дівчинка та двоє хлопчиків дошкільного віку, які разом із мамою зайшли до кабінету, викликали в лікарки відверте роздратування. Подругу ніби обшпарили. Почути таке від фахівчині з вищою медичною освітою особливо неприємно й образливо.

Цькування багатодітних мам – повсюдне явище в Україні. “Мов циганчата”, “Понароджували”, “Хто годувати буде?” – схожі коментарі можна часто помітити в соціальних мережах. Якщо ж багатодітна мама поскаржиться на складні моменти життя, незадовільний фінансовий стан, проблеми в родині, то замість підтримки отримає у відповідь щось таке: “А про що ти думала раніше?”, “Кому ти треба з трьома дітьми?”, “Не треба було народжувати – грошей би вистачало”. Агресія, безтактність, зневага – віртуальні “друзі” охоче діляться своїми негативними коментарями.

У реальному житті багатодітні також зіштовхуються з неприхованим роздратуванням. Складається враження, що українське суспільство нетерпиме до тих, для кого найголовніша цінність у житті – це діти.

П’ятеро дівчаток та один хлопчик. Що значить бути мамою шістьох дітей

Своїми роздумами на цю тему поділилася українська письменниця Олена Захарченко, яка разом із чоловіком виховує трьох синів. Вона зізнається, що в її житті достатньо цькування. Коли вони разом їдуть у громадському транспорті, з’являються на публічних заходах чи просто йдуть вулицею, то чужі люди можуть собі дозволити негативні ремарки. Олена Захарченко додає, що іноді доводиться чути безцеремонне втручання в особисте життя не лише від сторонніх, а й від колег чи працівників тих чи інших установ.

“Наприклад, якщо в музеї безплатний вхід, то нам кидають квитки з коментарями: “Ті багатодітні ходять, а чого дома не сидять?”. Іноді доводиться чути, що ми розвалили державу. Іноді кидають, що мені “пособіє” платять (насправді – ні)”, – розповідає Олена Захарченко.

Письменниця зізнається, що до таких ремарок неможливо звикнути, це завжди зачіпає за живе та обурює.

Журналіст Микола Малуха, батько трьох хлопців, розповів, що його родина також зіштовхувалася з проявами недоброзичливого ставлення: “Йдеться про заклади харчування. У поглядах відвідувачів іноді читається: “Приперлися тут усім заважати”.

Такі випадки негативної реакції на багатодітні родини – це не випадковість, а досить звичне явище для нашого суспільства. Варто додати, що такі сім’ї зіштовхуються не лише з осудом та роздратуванням, а й великими проблемами в різних сферах життя. Наприклад, родині з малюком буває складно орендувати квартиру. Якщо ж дітей кілька – довгі пошуки житла гарантовані. У багатьох оголошеннях орендодавці вказують: “Головне – без тварин і без дітей”. Тобто для декого маленькі українці – синонім до слова “проблеми”.

Нікого не здивуєш, коли скажеш і таке: в Україні багатодітним мамам зазвичай не так просто отримати хорошу роботу. Роботодавці ймовірніше візьмуть на ту чи іншу посаду чоловіка або неодружену дівчину, аніж маму, тим паче багатодітну. І це аж ніяк не стосуватиметься професійних якостей.

По 4 дитини на сім’ю: як вирішити демографічну кризу в Україні

Отож багатодітні родини в Україні почуваються не дуже комфортно: і морально, і фінансово. Замість підтримки – кпини, замість ефективної державної програми підтримки – мізерні кошти.

Тут варто говорити про таке: 2020 року в Кабміні озвучили чисельність українців. Населення України, згідно з даними так званого електронного перепису, становить 37 мільйонів 289 тисяч людей. Серед причин катастрофічної демографічної ситуації – низька народжуваність. Дедалі більше молодих людей не бажають народжувати більше однієї дитини, а дехто з них свідомо відмовляється від продовження роду взагалі. Ідеться про ідеологію свідомої бездітності.

В умовах війни, економічної, політичної й соціальної нестабільності, кризи сімейних цінностей українське суспільство дедалі частіше асоціює материнство не з повноцінним щасливим життям, а втратами: фінансів, перспектив, кар’єри, вільного часу, молодості тощо. Саме тому багатодітність іноді сприймають, як щось незвичайне, неприйнятне, незрозуміле. І в цьому велика біда України.

У сучасних реаліях багатодітна родина – це найперше велике диво та велика робота. А ще – сміливість батьків та їхня відповідальність. Держава повинна піклуватися та оберігати такі сім’ї.

Сподіваємося, що ситуація в країні протверезить нашу владу, і владці зроблять акцент саме на збільшенні народжуваності. Водночас і від суспільства залежить чимало: хочеться, щоб наші діти зростали у доброзичливій атмосфері, а їхні батьки не чули образ та кепкування. Свідома багатодітність, так само як і свідома бездітність – вибір кожної родини. І до нього потрібно ставитися з повагою.

Фото: Pixabay