Новий рік на самоті? З дитинства ми уявляємо зустріч Нового року дуже, як би мовити, класично. Купівля подарунків, прикрашання ялинки, запрошення гостей, два десятки святкових страв (шуба, олів’є, холодець обов’язкові), застілля до ранку, а першого числа всі лежать пришвартовані до ліжок і дивляться новорічну музичну програму.

Саме ці стереотипи й псують нам відчуття свята. Адже кожне свято – це наші власні позитивні емоції, без прив’язки до гостей і меню. Саме через ці стереотипи я почула вчора в свій бік вислів: “Мені тебе шкода”. Як це комусь мене шкода? Я лише сказала, що планую зустрічати Новий рік сама. Тепер розумію, що таке казати не можна, якщо не хочеш, щоб тебе всім світом жаліли.

Так, я не купуватиму ялинку, навіть не кришитиму олів’є і, можливо, конкретно згрішу, не ввімкнувши телевізор. Але мене це зовсім не бентежить. Адже я знаю, що Новий рік обов’язково настане. Це буде мій новий рік, який я проживу так, як вважатиму за потрібне.

Новий рік – це ейфорія, яку нам нав’язує пострадянська культура, адже, всюди у світі святкують Різдво, як головне зимове свято. І лише у нас корпоративи не різдвяні, а новорічні. Також Новий рік – це великий пострадянський комерційний проєкт. Адже витратити на святковий стіл більше грошей, ніж на харчування в січні, наприклад, – це незмінна традиція. Ікра, дорогі продукти, вишукані вина, торти на замовлення, фарширований сібас – і це все лише на один прийом їжі.

Тож ми всі в чомусь заручники традицій і жертви маркетингу. Ось чому зараз всі починають мені співчувати.

Але якщо ви зробите порівняльний аналіз більшості новорічних фільмів, ви знайдете в них одну спільну ідею. Ідею, що головне в новорічну ніч не лишитися наодинці, адже саме новорічна ніч впливає на людей по-особливому. Ми всі чекаємо див, більш-менш віримо в них, і нам всім потрібна любов і близькі люди поруч. Але ж чому саме лише в новорічну ніч? Я хочу див і любові всі 365 (або 366) днів на рік!

Люди бояться зустріти Новий рік на самоті. І вже за місяць починають обдзвонювати один-одного перепитуючи хто та в кого Новий рік зустрічає, сподіваючись на запрошення чи запрошуючи друзів. Страх новорічної самотності всіх примушує метушитись і переживати. І ця передноворічна ейфорія не робить нас щасливішими. А навпаки, заганяє в стрес, змушуючи обирати вже будь-яку компанію, аби не залишитись на самоті. Така нервозність тримає нас увесь грудень. Ми відкладаємо гроші, скуповуємо подарунки, плануємо грандіозне свято тому, що так треба. А відчуття свята все не приходить.

Я вже років зо п’ять не складаю список страв, навіть згадую про цей список, як про щось неприйнятне. Я не з’їдаю всі ці страви. Коли раніше я зустрічала Новий рік, мала лише одне відчуття перед тим, як сідати за стіл – боліла спина, адже якщо дві доби готувати салати навіть здорова людина зляже.

А ще, особливо нам, дівчатам, хочеться зустріти Новий рік не просто в дружньому колі, але й з коханим. Це ж так важливо, привітати один-одного біля ялинки. Ну, скажу я вам, привітати, воно напевно важливо. Але для мене важливіше, як всі наступні дні мій коханий буде мене радувати та балувати.

На нас впливає суспільство, яке не дає нам розслабитися. Постійно цікавлячись нашими планами на Новий рік і питаннями, чи є в нас коханий для сумісного поїдання холодцю. І ми на це реагуємо гостро та болюче, намагаючись бути “нормальними”. Ми обираємо компанію не цікавих для нас людей. Купуємо подарунки для колег, яких увесь рік обходили десятою дорогою, купуємо плаття, які не будемо потім вдягати. А ще ми худнемо! Для чого? Щоб вліз холодець?

Спробуйте поставити себе осторонь цієї передноворічної істерії і ви побачите метушню, яка нас спалює. Ви побачите нервозних людей і купу купленого непотребу.

У моєму дитинстві ми святкували Новий рік всім під’їздом. Спочатку їли своє олів’є, потім йшли куштувати сусідське, і це було дуже весело. У моєму сьогоденні я не знаю сусідів, але впевнена, що вони милі люди. Адже вони ніколи не скаржаться на рівень шуму, який створюють мої діти і пес. Але я не уявляю зараз себе під сусідськими дверима з пляшкою шампанського.

Погоджуватися чи не погоджуватися бути одиноким в новорічну ніч – це неправильне формулювання. Відчувати себе одиноким, коли навкруги тебе немає юрби людей – це дійсно проблема. І справа не в святі, річ у тому, що ми боїмося здаватися нещасливими від того, що про нас всі забули. Чому? Бо нас так виховали, нас привчили до існування в соціумі на свята. Тим самим втовкмачивши нам в голову, що бути на самоті – це бути одиноким.

Я весь рік була на людях, не маючи змоги жодного дня побути наодинці із собою. Подивитись улюблені фільми, прочитати куплені за рік книжки й просто полежати та порозглядати стелю. 2019 рік приніс мені стільки цікавих подій і незабутніх знайомств, що 2020 я хочу зустріти разом із самою собою. І це навіть не бунт і не саботаж, це просто задоволення від всього, що відбувається навкруги. А холодець і олів’є? Десь років через двадцять я буду балувати ними онуків!

Фото: Unsplash/Danil Aksenov

Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]