“Звідки ви черпаєте натхнення?”. Саме це питання в різних варіаціях журналісти люблять задавати людям творчих професій. Художники та письменники часто відповідають, що натхнення вони отримують від своїх рідних, коханої людини, Батьківщини, зустрічей із шанувальниками, подорожей, занять спортом, танців тощо. А втім у суспільстві панує думка, що людям творчих професій натхнення дають алкоголь, сигарети, сексуальні походеньки та наркотики. Де ж тут правда? А вона полягає в тому, що натхнення, як і справжнє кохання, з’являється не тоді, коли цього хочеться, а тоді, коли воно саме цього бажає. Натхнення складно стимулювати, а ще складніше втримати якнайдовше. Це майже неможливо. Німецький драматург Йоганн Вольфґанґ фон Ґете казав, що “натхнення – це не оселедець, якого можна засолити на багато років”.

Муза – це щось невловиме, індивідуальне та неповторне. Водночас кожна талановита людина має свої рецепти “засолки” натхнення. Письменники чи художники намагаються різними, подекуди екстравагантними методами стимулювати свою творчу активність. Недарма психіатри переконують у тому, що між геніальною людиною, яка обмірковує та створює певний твір, і божевільним під час нападу існує справжня подібність.

Якщо ж говорити про джерела натхнення, то у письменників вони дійсно дивакуваті. Проте це лише на перший погляд. При докладному розгляді все стає на свої місця. Зокрема нам відомо, що коли письменника Віктор Гюго охоплювала чергова криза, він зачинявся в порожній кімнаті з пером і папером, і писав повністю оголеним. Це він робив для того, щоб навіть одяг не відволікав його від творчого процесу. Схожий метод використовував американський письменник Джонатан Франзен. Кажуть, що в пошуках натхнення для свого роману “Поправки” він зачинився у звукоізольованій квартирі, наглухо зачинив вікна, заткнув вуха та одягнув на очі пов’язку. Здавалося, б досить екстравагантно. Проте ми живемо у світі, де нас постійно щось відволікає: чи то хтось телефонує, чи хтось пише у месенджер, чи на пошту тощо. Щороку у нас все більше й більше додаткових ґаджетів. Зосередитися надзвичайно важко, сполохнути натхнення – легко. Отож методи цих письменників і не такі вже й незвичайні.

Нам також відомо, що німецький філософ і поет Фрідріх Шіллер не міг писати, якщо біля нього не стояв ящик із гнилими яблуками. Шиллер був певен, що їхній аромат пробуджує в ньому справжню жагу до творчості. Зрештою у цьому є також своя логіка. У кожного з нас є улюблені кольори, смаки та й запахи також, які надихають та викликають приємні почуття. До речі, буває хтось використовує наскільки смердючі парфуми, що куди тим гнилим яблукам!

Варто говорити й про те, що письменників далеко не завжди надихають світлі почуття. Іноді їх стимулює до творчості заздрість, ненависть, злість, розпач тощо. Ці почуття є надзвичайно сильними, вони здатні вивести людину в інший творчий вимір. Наприклад, норвезький письменник Генрік Ібсен стверджував, що його на творчість надихав і мотивував портрет свого заклятого ворога – драматурга Августа Стрінберга. Отже, почуття конкуренції та злості також може чи то надихати, чи то стимулювати до творчості. Звісно, не всі творчі люди зізнаються у цьому.

Є й інші методи стимулювання творчої активності. Наприклад, письменник Ернест Гемінґвей писав свої твори стоячи. Такий спосіб творіння стимулював та акумулював його творчу енергію. Гадаю, ця звичка американського письменника буде корисною не лише для письменників, а й усього офісного планктону, чия сидяча робота не тільки висміяна в народній творчості, а й призводить до серйозних проблем зі здоров’ям.

Іноді, щоб спробувати викликати натхнення, творчі люди просто перемикають свою увагу на інший вид діяльності. Наприклад, англійська письменниця Шарлотта Бронте постійно відволікалася від написання своїх творів, щоб почистити картоплю. А майстриня детективу Агата Крісті зізнавалася, що сюжети детективних творів приходили їй в голову, коли вона мила посуд. “Це настільки дурнувате заняття, що мимоволі закрадаються думки про вбивства”, – стверджувала місіс Крісті. Виконання рутинних справ дозволяє письменнику перервати неефективний творчий процес, перемкнутися, розслабити свій напружений мозок тощо. Габрієль Гарсія Маркес казав, що “натхнення приходить тільки під час роботи”. Чищення картоплі, миття посуду, прибирання можуть стати саме тією роботою, у процесі якого прийде справжнє натхнення на написання книги чи створення музичної композиції тощо.

Хотілося би додати, що ми часто любимо використовувати фразу “немає натхнення” у жартівливому значенні. Мовляв, немає натхнення ходити на якісь курси, змінювати роботу, купувати новий одяг тощо. Звісно в цьому контексті йдеться не про натхнення, а про бажання.

Натхнення стосується лише творчого процесу. Це стан найвищого піднесення, коли пізнавальна й емоційна сфери поєднані та спрямовані на розв’язання певної творчої задачі. Вікіпедія пише: “Натхнення тісно пов’язане з інсайтом – раптовим розумінням того, у який саме спосіб можна розв’язати задачу або проблему. Стану передує напруження, напружений пошук вирішення завдання, що особа поставила перед собою. Перебування в такому стані може тривати як декілька хвилин, так декілька годин”.

Відсутність натхнення – справжня біда для того, хто займається будь-якою творчою роботою. Коли його немає, то починаються справжні страждання творчості. Тому й не дивно, що творчі люди стимулюють себе всілякими методами. Хтось із творців слова стимулює себе кавою з коньяком та смачною їжею, хтось переїжджає жити в закинуту місцевість (цей сюжет часто використовується в американських фільмах), хтось подорожує, а хтось просто живе звичайним життям і отримує чергову порцію натхнення за компютерним столом. У кожного письменника своя творча історія. Але в будь-якому разі натхнення найчастіше приходить до наполегливих.

Фото: Pixabay

Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]