Дармове – чортове. Коли тамадувала, часто бачила, як кухарки набивали торби харчами і виносили на чорний хід своїм чоловікам, які несли то все додому. А потім, коли весілля закінчувалися, і щедрі господарі, дякуючи, розраховувалися грішми та пропонували взяти щось з собою, вони набивали торби, не соромлячись, повторно.
Ніхто ж не бачив, що вони й без дозволу господарів вже собі, що хотіли, те й дозволили. Але, гадаю, що в душі кожного з нас має завжди, за будь яких обставин квітнути нев’янучою квіткою елементарна самоповага. А хіба не так?
Згадую одну з перших презентацій у столиці. Після творчого заходу в Спілці письменників, ми з чоловіком запросили друзів до ресторану. У дивний спосіб там опинилися незнайомі мені люди, які наминали без всякого запрошення канапки, запивали їх коньяком, який було налито зовсім не для них. Тоді один із друзів-письменників пояснив, що то затяті давні фуршетчики слідом за всіма запрошеними прийшли. Не треба, мовляв, їх чіпати…
Довіряй, але перевіряй
А то ще випадок. На черговому із зібрань Чернігівського земляцтва між столами з торбинкою шастало двоє людей у віці, але геть не немічних. Ходять собі спокійнісінько між рядами столів і складають дармові наїдки в поліетиленовий пакет. Хто їх відганяє, хто не реагує. Один із чоловіків, коли вони порівнялися з нашим столиком, спробував пожартувати, що мовляв пакет може скоро не витримати. На що один із господарів торби пригрозив, щоб той закрив рота сам, бо він йому допоможе. Значить заробити кошти собі на харчі сил нема, а от закрити комусь рот – це будь ласка.
Днями на одному заході я бачила двох молодих чоловіків, які представилися журналістами, а насправді елементарно “фуршетили”. Це не старі, немічні пенсіонери (бо зрештою в нашому житті всяке буває), а люди, які можуть і повинні заробляти собі на хліб і до нього.
А ще, зовсім недавно, до речі, коли займалася організаційними питаннями з проведення форуму, акредитувала представника ЗМІ досить відомого інтернетового видання. Прийшов. З бейджиком видання. Весь форумний день провів біля фуршетних столів. Обіцяв зробити матеріал. А потім як у воду канув. Згодом, виявилося, що в тому виданні його ніхто й знати не знає. І що не перша я за цього “писаку” запитую. Довіряй, але перевіряй – зробила опісля такий висновок для себе.
До речі, пізніше прочитала, що існує навіть список журналістів-стололазів. Вони акредитуються тільки на пресконференції чи інші заходи, де є чим підживитися. Завжди носять в сумочках величезні пакети, щоб прихопити трошки їжі й випивки із собою. Ну, і зрозуміло, що ніхто й ніколи не зустріне в ЗМІ статей про подію, на якій вони побували.
Дармове – чортове
А скільки таких “дармоїдів” на виставках, презентаціях. Зазвичай, ранок таких персонажів починається з моніторингу місць, куди можна піти заради того, щоб перекинути келишок хорошого вина, проголосити тост, мило усім усміхаючись. Це майже субкультура.
Насправді мені не шкода ні своїх, ні чужих бутербродів для будь-кого. Річ в іншому. Ми плачемося, бідкаємося, але не змінюємося. Повіває мені від зустріччю з такими особами якоюсь радянщиною чи що. Хочемо, щоб у нас усе було, і нам за це нічого не було. “Дармове-чортове”, – казала мені моя бабуся. І я це прийняла від неї, як хороший і потрібний для життя урок.
Чомусь у нас президенти всі погані. Податки платити – зась (хоча хочемо велику пенсію, добрі дороги, якісну освіту, медицину, міцну армію). Сусіди багатші чи в когось на роботі шубка з’явилася нова – з’їсти готові замість бутербродів.
Мені, до речі, одна жінка в селі якось, бідкаючись на владу, сказала. “От знаєш чого по селах люди свиней тепер не тримають? Бо ферми позакривали – вкрасти ніде”.
Але ці фуршети, іншого роду застілля, ніби ж і не крадіжка. Але що тоді? Як це назвати? І як до цього ставитися. Не зважати? Але тоді таких людей не меншатиме, а більшатиме поміж нас.
Говорити тут можна без кінця. У кожного ж, звісна річ, свої бачення, відчуття, своя правда. Але знаю одне – світ навколо себе змінюють ті, хто самі мають здатність і бажання змінюватися. І не на словах… Чи я помиляюся?
Фото: Дармове – чортове/Pixabay
Еліксир молодості: “Ти – найкраща!”
Щоб у кожній оселі пісні звучали веселі
Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]
