“Спокійно, тільки спокійно!”. Ця психотерапевтична фраза належить не кому-небудь, а “маленькому товстенькому самовпевненому чоловічкові”, веселуну і фантазерові, який до того ж уміє літати (у нього ж на спині є пропелер!). І живе на даху. І любить побешкетувати. Коли він зʼявлявся, починало відбуватися незвичайне. І життя вже вигравало новими барвами. А коли щось ішло не так, Карлсон запускав ще одну оптимістичну мантру: “Дурниці! Справа ж бо житейська!” Як не крути – геніальна річ… Дивіться, я ширяю над життям. Тут не треба впадати у відчай. Бо навіть у найбезвихіднішому становищі завжди є вихід!

Пригоди семирічного хлопчика та його товариша-товстуна з пропелером, що припали до смаку юним (і не тільки) читачам, відбуваються на сторінках трьох творів. Після виходу повісті “Малюк і Карлсон, що живе на даху” (1955) незвичний дует стає популярним і Ліндґрен береться за два наступні епізоди казкової історії: до юних читачів приходять “Карлсон, що живе на даху, знову прилетів” (1962) та “Карлсон, що живе на даху, пустує знову” (1968).

У невисокого дорослого чоловіка, що має пропелер на спині, за його ж словами, “мати – мумія, а батько – із родини гномів”. Проте реальна історія “народження” цього персонажа дещо інша. Точніше – зовсім інша. У казці Астрід Ліндґрен “Крихітка Нільс Карлсон” зʼявляється домовик, який стає приятелем для самотнього хлопчика, що втратив сестру. Однак це створіннячко літати не вміло та й шибеником не було.

В іншій казці, “Між світлом і пітьмою”, пан Швабра (шведською Лільонкваст), імʼя якому придумала Карен (донька авторки), смішний чоловічок, добрий, смішний і галасливий, легко переміщався в повітрі, не маючи жодних “механізмів”. Він подружився з хворим хлопчиком, що не мав змоги рухатися. Пан Швабра значно скромніший порівняно з егоїстичним і шибайголовим Карлсоном. Його завдання – показати хлопчикові казкову країну, де може збутися будь-яке бажання.

Пряма мова Карен: “Я знаю, що Астрід задовго до появи історій про Карлсона написала оповідання про маленького чоловічка, смішного і доброго, – пана Швабру, який літав і одного разу залетів до маленького хворого хлопчика, який лежав прикутий до ліжка. І цей Швабра дарував радість хворій дитині. Пан Швабра був свого роду попередником Карлсона, тільки більш казковою фігурою, і в нього не було пропелера. Він просто якось літав, сам по собі. А потім, значно пізніше, Астрід повернулася до цієї ідеї та захотіла її розвинути, придумати якогось героя, що залітає до дітей і приносить їм радість. Так народився Карлсон”.

Чому Карлсон літав, використовуючи пропелер? Сама Астрід Ліндґрен у дитячому віці часто бавилася на летовищі, захоплюючись польотами аеропланів. А “специфічність” його житла, ймовірно, повʼязана з тим, що дитиною письменниця любила підкорювати висоту дерев і дахів. Водночас, якщо вірити пліткам (щоправда, і пані Астрід, і її оточення спростовували цю версію), прототипом товстуна з пропелером став райхсміністр нацистської авіації Герман Герінг. Письменниця познайомилася з ним у 20-х роках минулого століття на одному з авіашоу. Тоді ас, який любив поїсти й випромінював неймовірну чарівність, саме перебував у “повному розквіті сил”.

Про зустріч із Карлсоном Астрід Ліндґрен розповідає: “Я побачила його, точніше, спершу почула якось уночі, коли мені не спалося. Не спалося, може, тому, що за вікном щось довго дзижчало. А потім він улетів до кімнати, сів на ліжко й запитав, де знайти Малюка <…> “Хто ти? – запитала я. – Чому ти до мене прилетів?” “Я – найкращий у світі Карлсон, який живе на даху, – відповів він. – А прилетів я тому, що ти написала книжку про Пеппі Довгупанчоху”.

Для Малюка Карлсон – найкращий друг. Навіть так: найкращий ДРУГ. І як часто буває з друзями, хлопчик може пробачити йому багато, навіть його нестерпні примхи. Вони вже не можуть один без одного. Але водночас Карлсон – своєрідний янгол-хранитель для Малюка. Своєю наукою він допомагає йому зрозуміти багато речей. Та й сказане ДРУГОМ завжди ваговитіше, ніж те ж саме, але кинуте мимохідь батьками чи старшим братом.

Ця книга для маленьких безсумнівно велика. Велика своєю зрозумілістю, простотою, близькістю до читача. Вона дає дитині (та й не тільки їй) розуміння, що таке любов, що таке толерантне ставлення до того, кого любиш. Хоч це часто й непросто.

Астрід Ліндґрен удалося глибоко проникнути в людську психологію (особливо – в дитячу). Додає балів чудовий іскрометний гумор, без якого важко уявити улюблений твір.

Читаючи “Карлсона”, хочеться й самому задзижчати пропелером і так само стрімко злетіти над дахами.

Дивовижні пригоди Карлсона і Малюка з книги перекочували в мультфільми (1968, 1970, 2002), фільм-спектакль (1971), художні фільми (1975, 1980, 2012), радіовиставу (1958).

Афоризми: “Чи не можна попросити твою маму приготувати нам замість одного пирога з вісьмома свічками вісім пирогів з однієї свічкою?; – Повір, Карлсоне: не в пирогах щастя… – Та ти що, з глузду з’їхав?! А в чому ж іще?; Якби люди знали, як приємно ходити дахами, вони б давно перестали ходити вулицями; Сумно, якщо нікому крикнути: “Привіт, Карлсоне!”, коли ти пролітаєш повз”.

Фото: Карлсон, що живе на даху стокгольмского музею Юнібаккен/Holger.Ellgaard, Вікіпедія

Про літературу від Васильченка:

Міська казка для дорослих
Постійно стаєш новим Гераклом…
Одвічна чарівливість детективу І
Одвічна чарівливість детективу ІІ
І Сторінками світових шедеврів
ІІ Сторінками світових шедеврів
ІІІ Сторінками світових шедеврів
ІV Сторінками світових шедеврівСторінками світових шедеврів
VI Сторінками світових шедеврів
VII Сторінками світових шедеврів
VIII Сторінками світових шедеврів
IX Сторінками світових шедеврів
Едгар По – чудова гімнастика для розуму
Крутіше за наркотик, тютюн чи алкоголь І
Крутіше за наркотик, тютюн чи алкоголь ІІ

Гонитва за жовтим дияволом, або Шлях у нікуди

Дивимося серцем. Відповідаємо за тих, кого приручили

Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]