Лікарі. Раніше їх, певно, недарма вважали волхвами. Магами, шаманами, іноді – богами, щось таке. Вони й тепер як боги – це коли, збираючи кошти на майже безнадійну операцію, знов і знов схиляти перед ними коліна, як перед іконою. І в цьому щось є. Лікар – це ще той шаман. Про нього можна забути як про смерть, але лише до миті, коли опинишся на ношах, і крім нього в білому халаті більше вже нікому буде тобі допомогти.

Цього року Міжнародний день лікаря припадає на 3 жовтня (перший понеділок жовтня). Всесвітня організація охорони здоров’я та Міжнародний медичний гуманітарний союз “Лікарі без кордонів” стали ініціаторами запровадження цього свята. У День медика медсестри та медбрати, акушери, санітари, лаборанти, фельдшери, лікарі нарешті можуть трішки розслабитися – вітання, слова вдячності від пацієнтів, грамоти і підняті за свою нелегку службу келихи.

Вважається, що лікар одна з найдавніших професій. Спочатку це були не професіонали – просто ті, хто зцілював, повертав, забирав у пані Смерті. Основними центрами медицини в давнину були Китай, Єгипет, Ассирія та Вавилон. Саме там розробляли найновітніші в античності методи лікування та медичні препарати. До мистецтва Ескулапа, лікаря і божества цілительства, з часом долучилися по всьому світу, лікарі робили все більше відкриттів і розробок.

В Елладі та решті елінського світу античності в місцях поклоніння Асклепію (Ескулапу) з’явилися і перші лікарні – асклепіони, де практикувалися водолікування, травна медицина, спортивні вправи та хірургічні операції. Появі лікарень у розумінні, наближеному до сучасності, ми зобов’язані, як не дивно, хрестовим походам Середньовіччя, зокрема появі в Палестині 1099 року Ордену лицарів-госпітальєрів, які організували перші шпиталі. Відтак цьогоріч минає 1020 літ із моменту появи модерної медицини.

Лікарі не носили білі халати до 1800 року. У ХІХ-ХХ сторіччі, з розвитком природничих наук, медична служба нарешті отримала обриси дисципліни, що спроможна реально допомогти людині. Зокрема винайдення пеніциліну – першого антибіотика – дозволило суттєво зменшити кількість поранених у світових війнах.

Структура ДНК була виявлена в 1953 році Френсісом Кріком і Джеймсом Вотсоном, а 3 грудня 1967 року Крістіан Барнард здійснив першу пересадку серця від людини до людини. Нещодавно вже робот виконав першу у світі автономну операцію м’яких тканин без допомоги лікаря. Інакше кажучи, від Другої світової до нині сучасна медицина пройшла такий технологічний шлях удосконалення в усіх аспектах, який був неможливим для лікаря впродовж шести тисяч попередніх років.

Однак, попри високотехнологічність та ефективність засобів боротьби в сучасного Асклепія, потреба в лікарях, препаратах та технологіях нині не тільки не зменшилася, але навіть зросла. Передовсім тому, що паралельно з технічним та професійним поліпшенням у медицині, у людей були діагностовані нові хвороби, незнані ні в антитчності, ні в Середньовіччі.

Фото надане автором

Запах мого дитинства – це запах пеніциліну і хлорки. Моя мама працювала медичною сестрою в хірургії. Пригадую, як часто я прокидався від цих запахів хвилювання про людське здоров’я, а ще від звуків човгання швабри об паркетну підлогу.

Світ довкола – у кімнатці висять халати й пахне якимись іще незнаними мені ліками – здається таємничою капсулою космічного корабля. Я навшпиньках вибираюся в коридор, у його кінці лише цикадним зумером дрижить лампа ультрафіолетового опромінення. Мене розпирає гордість, що мама працює, ні – живе саме тут, з-поміж суворих лікарів у білому.

Лікарі мені як боги. Але лікар не тільки мама – бабуся також. Тому що все – моя мрія стати Лікарем, яку так і не вдалося втілити – почалося не в дрижанні ультрафіолету в хірургічному відділенні, а там, де народився наш родинний міт, що лікар – це майже бог, і лише найкращі тямлять рятувати людей. У санпоїзді, в році 1942. У двох оповідях бабусі. Одна – про ґудзик, зрізаний осколком під час того як вони з подругою виносили пораненого з-під бомбування (“брат” цього уламка впився в черево бабусиної подруги). Інша історія – про вагон із новобранцями, в який влучила німецька бомба. “І я тоді побачила кишки на деревах, як новорічні гірлянди”. І додала: “Немає нічого важливішого за людське життя. За можливість його врятувати”. І саме цим займаються лікарі всіх часів і народів.

Служба відрізняється від роботи передбаченням того, що час від часу тобі треба вдаватися до самопожертви. Тому близько 64% лікарів досі працюють понаднормово.

Фото: Святилище Асклепія в Епідаврі – давньогрецький театр/Wikimedia

Святість, праведність і політика

“Свята Софія” – лікарка Буковини й Галичини

Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]