12 квітня 1928 року народився Юрій Іванович Химич – видатний майстер архітектурного пейзажу, класик українського образотворчого мистецтва ХХ століття, графік і педагог. Заслужений художник і архітектор України. Наприкінці 1950-х років був одним із найкращих акварелістів свого часу.

Дитинство Юрія пройшло в Кам’янці-Подільському, батько був інженером-хіміком, мати – вчителькою. З раннього дитинства малий Юрко писав вірші, грав на музичних інструментах. Найулюбленішим заняттям було малювання.

Коли юнакові виповнилося 17 років, він наважився показати свої роботи видатному художнику Олексію Шовкуненку. Роботи хлопця академіку сподобалися, за його порадою Юрій вступив до Київського будівельного інституту на факультет архітектури. Протягом п’яти років навчання найулюбленішим педагогом і наставником Химича був відомий аквареліст Михайло Штейнберг. Саме в цей період у Юрія з’являється серія акварельних малюнків – київські та кримські пейзажі і натюрморти.

Кам’янець-Подільський

Під час служби в армії Юрій малював здебільшого морські пейзажі і портрети – ця серія акварелі була представлена на персональній виставці 1952 року й отримала схвальні відгуки від знаних художників того часу – Тетяни Яблонської і Михайла Дерегуса. Але найбільше роботи молодого майстра вразили президента Академії архітектури Володимира Заболотного. Завдяки йому Химич отримав роботу в Академії.

Під час роботи художник займався зображенням інтер’єрів історичних будівель, знімав копії з монументальних розписів. Але при всій технічній досконалості його копії завжди були більше художніми інтерпретаціями. Серед спадщини цих років – сотні зображень Києва, Чернігова, Львова та інших міст України.

Києво-Печерська Лавра

Відвідавши Прибалтику, Білорусь, Кавказ, Росію створив багато акварельних рисунків і організував декілька персональних виставок.

Досягнув вершин майстерності в техніці акварелі в 1957-1958 років. Коли експерти стали вважати його одним з кращих акварелістів, Юрій Химич несподівано різко змінює творчу манеру і звертається до гуаші.

Подорожує просторами країни разом із відомим живописцем Сергієм Отрощенком, вплив якого відчутно в ранній гуаші цього періоду. Створює серії робіт в Росії, Бахчисараї, Україні, багато з яких репродукуються в періодичних виданнях, книгах з історії архітектури, листівках. Близько 400 робіт опубліковані окремими збірками.

Із 1964 до 1985 року працював викладачем у Київському інженерно-будівельному інституті на посаді доцента, а згодом і виконувачем обов’язків професора кафедри живопису.

З 1984 року – викладач, а з 1991-го – професор Київського державного художнього інституту (нині – Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). Там художник розробив власну програму і науково-методичний посібник зі специфіки викладання малюнка та живопису на архітектурному факультеті.

Дослідники розрізняють три періоди в творчості Химича. У ранній період художник працює переважно аквареллю, де досягає вершин майстерності в 1957–1958 роках. Період формального пошуку припав на першу половину 1960-х і характеризує Юрія як художника, який працював у світовому мистецькому контексті. Зрілий період творчості митця настає з середини 1960-х, коли художник знову повертається до реалізму, вже більш споглядального та символічного.

Бахчисарай

Починаючи із 1950-х років персональні виставки Химича відбувалися в Україні, Росії, Грузії, Вірменії, Литві, Фінляндїі і Сполучених Штатах Америки. Його праці зберігаються як в державних музеях цих країн, так і в приватних колекціях. Зокрема, у дипломатів Вільяма Гріна Міллера (посол США в Україні в 1993-1998 роках) і Карлоса Паскуаля (посол США в Україні в 2000-2003 роках), Блаженнішого Митрополита Володимира (Сабодана), бізнесмена Вадима Новинського (Україна), третього президента України Віктора Ющенка, Наталії Яресько (Україна), Христини Маців (Канада), Моніки Франк (посол Королівства Нідерланди в Україні в 2001-2005 роках) та інших.

Роботи Химича репродуковано в численних каталогах, календарях, тематичних листівках, поштових марках. Триптих Юрія Химича “День незалежності” прикрашає Капітолій – будинок Конгресу США у Вашингтоні.

Помер Юрій Іванович Химич у віці 75-ти років 23 липня 2003-го.


Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.