Інтрига місяця: чи дадуть Насірову втекти?

Інтрига місяця: чи дадуть Насірову втекти? Фото з відкритих джерел

Українська дійсність частенько підкидає нам цікаві сюжети. Останнім захоплюючим “блокбастером”, за розвитком якого із захопленням слідкувала країна, було вручення підозри у розкраданні гігантської суми у два мільярди гривень голові Державної фіскальної служби Роману Насірову.

Розвиток подій із цим врученням достойний пера найкращих сценаристів Голлівуду. Якщо ж іще на головну роль запросити самого Насірова, то низка “Оскарів” просто гарантована. Лише кадри, де наш герой лежить у “клітці” на ношах, закутаний у картату ковдру, і зображає останні хвилини перед смертю, примусять плакати навіть каменюку. А сцена в лікарні, де нещасний податківець лежить на ліжкові, котре коштує кілька мінімальних зарплат простого українця? А мінування судів? Та Голлівуд нервово курить!

Але тема нашого допису трохи інша. Нас навіть не цікавить, що Роману Насірову інкримінує Національне антикорупційне бюро, хоча питання – скільки, як, де і з ким крав – завжди хвилювало наших людей. Цього ми торкнемось лише побіжно – Насірову інкримінується участь у “газових схемах” збіглого українського нардепа Олександра Онищенка, котрий, сидячи на берегах туманного Альбіону, активно “зливає” своїх колишніх “подєльніков”. Серед невдах, котрих “здав” Онищенко, виявився і наш герой. Не повезло, що ж робити.

Та не повезло йому не лише щодо фігурування у “плівках Онищенка”.

Не повезло йому і в тому, що нашій нинішній владі кров з носа треба показати “боротьбу з корупцією”. Бо три роки тріскучої риторики без жодних результатів вже не те що набридли, а просто не сприймаються українцями. От у влади і з’явилася прекрасна нагода кинути виборцю кістку у вигляді корупціонера-мільярдера. Та й перед західними партнерами, котрі так само ставлять дуже незручні питання вищому керівництву України, можна прозвітувати хоч чимось.

Невезіння ще й у тому, що у Президента є дилема – “здати чи не здати” очільницю Нацбанку, крові котрої вже давно від нього вимагають не лише ті ж самі західні кредитори, а й найближче оточення. Здати він її не може – дуже вже багато схем “зав’язано” на головну банкіршу, а здати когось треба. Власне, можна було б і пожертвувати головою НБУ, але Верховна Рада не затвердить нової кандидатури на цю посаду від Президента. От Насіров може й стати тим “відбувайлом”, котрий притамує апетити бажаючих крові Гонтарєвої.

Та й те, що сама посада голови Державної фіскальної служби вельми ласий шматок, не останній фактор. Бажаючих зайняти це місце – хоч відбавляй. І вони не втратять нагоду кинути пару камінців у город Насірова. За посаду головного податківця будуть не просто боротись. За неї будуть люто гризти один одному горлянки.

Не треба забувати ще й того факту, що 14 квітня закінчується строк “недоторканості” Уряду. В цей день виповнюється рік його діяльності. А похвалитись, крім росту цін, особливо нічим. Тобто, може “злетіти” сам Гройсман. А воно йому треба? Насіров може таки добряче виручити прем’єра, як фігура, на яку можна перемкнути увагу з власної персони. Погодьтесь, що куди краще пожертвувати кількома фігурами з найближчого оточення, ніж самим собою.

Перелік “невезінь” Насірова можна продовжити. Як і дослідити його подвиги. Але головна інтрига зовсім не в тому. Головна інтрига всього цього мегасеріалу інша. І вона хвилює дуже багатьох. А головне питання просте: чи дадуть Насірову втекти? Те, що він наразі знаходиться під вартою, тут нічого не міняє. Коли вирішать, що Роман Михайлович може втекти, то так воно і буде. Ось тут і почнеться найцікавіше. Адже втече він не з порожніми руками. І мова зовсім не про гроші – ясно, що “в екзилі” посуд шановний держслужбовець мити не буде. А втече він з відомостями, котрі багатьох приведуть до тюрми, а деяких – до могили.

Тут варто згадати хоча б того ж Онищенка. Адже той факт, що він не сидить у в’язниці, а дає в Лондоні прес-конференції, свідчить зовсім не про його доброчесність і сліпоту британської Феміди. Це називається просто – “угода зі слідством”. Тобто, людині роблять просту пропозицію – або ти розповідаєш все, що знаєш, з прізвищами, сумами, документами, або твою долю вирішить суд. І демонструють при цьому відповідний пакет доказів. Розумна людина (а Онищенка дурнем не назвеш) робить у такому випадку цілком очевидний вибір. Можна пригадати ще одного українського “бігуна” – Фірташа. Він не даремно ж так шалено відбивається від депортації до Сполучених Штатів. Бо наслідки поїздки туди розуміє добре.

Та повернемось до Романа Михайловича. Якщо йому таки дадуть втекти, то рівно через кілька хвилин після перетину кордону України він втрапить до теплих рук слідчих органів тої країни, куди приїде. Не берусь гадати щодо назви. Єдине, що можна сказати, – навряд це буде Росія. Бо там він не те що митиме посуд, а така доля буде його недосяжною мрією. А от західні правоохоронці його чекають з нетерпінням. Думається, навіть угорський паспорт, котрий має український держслужбовець і який робить його угорським громадянином, навряд чи врятує. Британський же паспорт, про наявність якого у Насірова говорять детективи НАБУ, справу лише погіршує – у Великобританії його чекає теж тепла зустріч.

І ось тут найбільша інтрига й полягає: кого він здасть? до кого потягнуться ниточки? Зрозуміло ж, що без найвищого керівництва України в схемах не обійшлось. І рішення “випустити/не випустити” буде приймати не більше однієї-двох осіб. Котрі, що найцікавіше, самі однозначно приймали участь у більшості “схем”. І вибір перед ними зараз вельми нелегкий. З одного боку – відправити Насірова до в’язниці не можна. Але й випустити його за кордон – теж смерті подібне. Бо, якими б великими і важливими не здавались самі собі очільники нашої держави, в даному випадку – вони просто об’єкти у грі міжнародних кредиторів України. І камінець, котрий може зрушити з місця лавину, кинутий зовсім не ними…

Микола Сатпаєв, “Український інтерес”

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter