Винахідник Назар Федорук: українцям треба вірити один в одного

182
Назар Федорчук. Фото: Український інтерес / Олександр Бобровський

Назар Федорчук – юрист за фахом. Йому не вистачало можливостей для нотування власних думок і тому він разом із товаришем створив пристрій з так званого світу “Інтернет речей” (IOT). Розробка українця зібрала на платформі Kickstarter у шість разів більше, ніж очікував винахідник – 300 тисяч замість п’ятдесяти.

Оскільки обіцянки треба виконувати, “Український інтерес” запитав Назара останні новини про Senstone. А також всі подробиці ведення бізнесу в кількох країнах одночасно.

Новітній гаджет дозволяє без зайвих рухів “наговорити” текст, який додаток на смартфоні, за вашим наказом, перетворює на нотатку, нагадування чи просто зберігає. Senstone розрахований на тих, хто має високий ритм життя і постійно нотує, щоб не забути.

Про Senstone: від ідеї до першого прототипу

– Як з’явилася ідея?

– Мені був потрібний якийсь невеличкий пристрій поруч з обличчям, щоб надиктовувати думки, не дістаючи смартфон. Я постійно відчував, що це мені дуже потрібно, наприклад коли був за кермом чи ще десь, не маючи змоги записувати. Власне так і народилися ідея яку я назвав “кнопка для нагадування”. По суті це диктофон, який має розумній бєк-енд (ред. тобто серверну частину, яку не бачить кінцевий користувач).

Пристрій розпізнає 12 мов із точністю 97%, зокрема українську. Але поки що найкраще працює з англійською. Пам’ять дозволяє робити один запис до двох годин. Назар почав працювати над винаходом близько 2-х років тому, хоча ідея з’явилась ще на пів року раніше. Спершу все було лише в його уяві. Пізніше він розповів про неї товаришу. 

– Пригадую, ми гуляли в парку, я розповідав і ми зрозуміли: це цікаво. Потім почали  шукати хто і що вже робив подібне. Не знайшли нічого і зрозуміли: виглядає нібито просто, а реалізувати дуже складно. На щастя я мав друзів-розробників, які допомоги зібрати перший робочий прототип вже за 6 місяців після того, як озвучив ідею.

– Це справді досить швидко… 

– Ні (усміхається), насправді це дуже повільно. Враховуючи те, що нині ми робимо “апдейти” (оновлення) що два тижні.

– А скільки пройшло часу від появи прототипу і до розміщення проекту на Kickstarter ?

–  Десь півтора роки. В нас було три етапи: hardware, software та design. Перший, hardware – це створення та робота над “начинкою”, тобто усім, що всередині пристрою: плата і т.д.”Начинка” розпізнає голос, записує та пересилає його на смартфон. Другий, software – програмне забезпечення, яке міститься на смартфоні у вигляді спеціального додатку. Ну а дизайн – це власне зовнішня форма. Ми, до речі, досить довго її шукали. І нам вдалося знайти унікальну.

Такий вигляд пристрій має зараз. Фото: thegadgetflow

Кнопка одна. Натиснув – увімкнув, натиснув – вимкнув. Щоб “почути” голос – треба тримати гаджет на відстані близько 20-ти сантиметрів від обличчя. Саме тому його зручно носити на комірці сорочки або куртки. Також як кулон чи як годинник на руці. Назар каже, що найзручніше одягати на шию, як кулон. Заряду батареї вистачає на 4-5 днів при середньому навантаженні, Тобто значно довше за звичайні смартфони.

Про гроші та Kickstarter

Чому обрали саме краудфандингову платформу? Є ж й інші способи знайти інвестиції. 

– Все просто. Kickstarter обрали тому, що він ідеально підходить для таких проектів. Спершу ми створили те, що було потрібно тільки нам, а виявилося, що це частина цілого світу IOT, тобто побутових речей, якими можна керувати онлайн (так званого “Інтернету речей”). На Kickstarter традиційно дуже добре просуваються технологічні ІОТ продукти. Мабуть тому, що людям цікаво отримати якусь нову, цілком конкретну, корисну і технологічну річ. А не вкладати гроші в те, щоб хтось розробляв якусь програму і потім “піднімав” на цьому гроші.

– Чи залучали ще якісь інвестиції? 

– Торік ми залучали “Ангельські” інвестиції. Цього року, крім Kickstarter, оприлюднили проект на ще одній краудфандинговій платформі “Indiegogo”. Там він “дозбирав” ще майже 100 тисяч доларів. Також ми у постійних перемовинах із більш ніж десятком інвесторів по всьому світу.

– Скільки вклали власних коштів на старті?

– Я не розголошую цю інформацію (усміхається). Насправді, вже точно не пам’ятаю. Спершу, дійсно, вкладав власні заощадження. Це дало змогу розробляти проект півтора роки. Потім приєднався співзасновник Маркіян Мацех, який також вкладав свої гроші. Потім з’вився ще один інвестор.

– Це набагато менше, ніж залучили за допомогою Kickstarter? 

– Набагато менше.

Назар Федорчук. Фото: Український інтерес / Олександр Бобровський

Про патент в Америці та вкрадені ідеї

– У березні цього року, в інтерв’ю українському виданню liga.net Ви говорили, що патентувати продукт будете у США, а в Україні лише зареєструєте торгову марку. Чому? Та чи вже отримали патент у “штатах”?

– Інтелектуальну власність реєструємо однозначно в Америці. Там її захистити простіше, ніж в Україні, бо є більший досвід і всі процеси поставлені на конвеєр. У нас цим ніхто не опікується. До того ж українське законодавство пропонує складні процедури і не факт, що можна буде захистити свою інтелектуальну власність.

– Чому найзручніше патентуватися в США? На якому Ви етапі?

– В американців є багато пільгових можливостей, спрощена та автоматизована система, та що найважливіше, – є чітка інструкція кожного кроку, бо процес триває 2-3 роки. Спочатку – попередній патентний пошук (коли вирішують чи можна взагалі запатентувати ваш продукт). Потім – підготовка та подача патентної заявки. Далі експертиза, видача патенту, підтримка його упродовж не менше 20-ти років. Ми почали процес у лютому. У грудні нас зареєструють і почнуть експертизу.

– Тобто патентування просувається впевнено. Коли ж точно знатимете: ваші права захищені?

– Я думаю десь через 2 роки.

– Багато хто думає, що без патенту можна втратити унікальність, бо ідею вкрадуть і вже не доведеш, що вона твоя. Чи так це? 

– Можливо. Але я вже не боюся, що вкрадуть. Бо насправді і патент можуть вкрасти. Якщо хтось захоче – все одно вкраде.

– Чи є ще якісь причини патентування в США?

– Так. Наш основний ринок американський. По-перше, бо англійська мова… Вона , глобальна і пристрій найкраще працює з англійською. Друга – в нас більшість користувачів, майже 78%, – англомовні. Їх до нас привів той же Kickstarter .

Про виробництво та терміни

– Скільки у вас попередніх замовлень? 

– 3700 замовлень з двох краудфандингових платформ.

– На якому Ви етапі виробництва? Чи воно вже почалось і де саме? 

– Так, ми вже почали виробництво. Насправді по термінах, які планували на початку року, вже мали б випустити першу тестову партію. Але все дещо відтерміновується. Відповідальність перед замоникаи – це дуже важливо. Ми постійно на контакті з усіма, хто зробив попереднє замовлення. Територіально для виробництва обрали Китай. Ще були варіанти у Малайзії та США. Та зрештою обирали китайський Шеньжень. Це місто – столиця світового виробництва такої продукції. Там недорого, розвинута інфраструктура виробництва і різні замовлення виконують дуже швидко.

– Хто контролює  виробництво?

– Зараз там двоє колег. Спочатку постійно ніхто не працював. Потім зрозуміли, що це погана ідея і відрядили спочатку оного, а потім і другого співробітника. Справи пішли швидше.

– Перша партія – це скільки гаджетів?

– 200, з них ми маємо зробити 100 для тестування і 100 розіслати замовникам. Наступний етап – масове виробництво. Тоді зберемо 3500-4000 гаджетів для всіх, хто зробив попереднє замовлення на Kickstarter та Indiegogo.

Про бізнес та відсутність податків

– Що важливіше для бізнесмена-початківця: більше знайомств чи більше грошей? 

– Сказав би, що одне іншому не завадить (усміхається).

– Так у чому ж головні відмінності організації  бізнесу в Україні та Америці? На скільки я знаю, Ви маєте офіси і в США, і в Україні.

– Так, наша команда розділена на частини. Виробнича – 4 працівника. Ще четверо займаються маркетингом. У Львові працюють наші розробники програмного забезпечення, а hardware, “начинка”  – це в Києві на Шулявці, де маємо офіс. Ще один офіс, як я вже казав, є в Китаї. Втім, тримати в кожній країні повноцінний офіс з усіма працівниками нам не треба.

– Отже, в Сан-Франциско у вас маркетингова група? 

– Так. В США у нас такий собі “фронтенд офіс”, тобто маркетинг, брендінг, торгівлі. Ми готуємось до різних заходів, де презентуємо свій продукт. Наприклад, до виставки в Лас Вегасі.

– Якщо не заглиблюватись у деталі, чим українська культура бізнесу відрізняється від американської?

– Різниця дуже помітна. Американці поважають, що ти робиш і твоє бачення. Вони ніколи не будуть нав’язувати свою думку. Під час зустрічей в Україні я дивувався, що тут часто ігнорують індивідуальність.

– А як щодо інвесторів? Вони можуть диктувати свої правила, адже вкладають гроші? 

– Справді, інвестор, зазвичай, диктує. Хоча в Америці таке майже виняток. У них концепція інша. Там інвестор, який “заходить” в компанію, передовсім довіряє партнеру. Тому з інвестором просто має бути щільний контакт. І тоді будь-які проблеми вирішуються спільно.

– В Україні часто говорять про “відтік мізків”. Це, справді, проблема? Чи багато в Америці успішних українців, які приїхали і відбулися? 

– Проблема відтоку є. В Америці доклали багато зусиль, щоб створити умови для розвитку. Цю країну відрізняє стиль роботи. Треба розуміти, чому в них настільки розвинені бізнес і технології. Там все відбувається дуже швидко. Ти можеш подавати різноманітні документи, звіти, прохання та навіть патенти онлайн. Майже будь-які операції можеш робити віддалено. І це нормально, ти не маєш замислюватися над простими речами. Маю серед знайомих успішних українців, які збудували бізнес в Америці. Але для цього вони всі наполегливо працювали. Ніщо не з’являється саме по собі.

– Цікаво, як у США працюють контролюючі служби, на кшталт податкової?

– Наприклад, там я зареєстрував компанію рік тому. Ми вже проводили багато операцій, відкривали рахунки і т. д. І ще жодного разу не перетинався з податковою. У нас бухгалтер робить один звіт, подає його і, коли треба, його можуть перевірити. Але такого нема, щоби дошкуляли постійно, особливо з обшуками. Це неприпустимо.

– Це значить: для того, щоб наші підприємці затримувались в Україні, треба створювати для них умови, спрощувати систему просто довіряти? 

– Звісно. Потрібно довіряти своїм людям. У нас чудовий народ. Люди чекають що держава проявить повагу і далекозорість. Просто дасть змогу щось робити і вже постфактум вимагати звіти. Досі я не заплатив у США майже жодного з податків, крім одного невеличкого. Там рахують залишки, а не доходи. Тобто я не плачу 5% як ФОП від всього що “зайшло”. Наприкінці року я маю заплатити за залишком коштів. І якщо я витратив все на інвестиції у власний бізнес та виробництво, відраховував зарплати, то нічого не плачу.

– А хто ж в Америці платить податки? 

– Люди найманої праці. Наприклад, мої робітники. Я плачу їм платню, а вони вже відраховують якийсь відсоток до бюджету країни і місцевого бюджету. Загалом вони платять близько 33% від свого доходу.

Назар Федорчук. Фото: Український інтерес / Олександр Бобровський

Коротко про НАЙголовніше та український інтерес 

– Хто найуспішніший бізнесмен?

– Багато хто вважає, що це Стів Джобс. Мені здається він один із найуспішніших. Стів це заслужив. Втім не забуваймо, що не треба творити собі кумирів. Просто розвивайтесь. Але перший, хто спав на думку – Джобс.

– Найкращий вік для старту власної справи?

– Будь-який. Хтось починає навіть в дитинстві. Але краще тоді, коли хочеш щось змінити. Наприклад, ти довго займався чимось одним, набридло, або досяг вищого рівня. Тобто це тоді, коли стоїш на роздоріжжі.

– Найкраща країна, де можна починати бізнес?

– Залежить від спеціалізації. Якщо для розвитку бізнесу в світі “Інтернету речей”, – то це Китай, Японія, США. Якщо просто технологічна компанія, – приміром, Сингапур, Великобританія.

– А який бізнес можна починати в Україні?

–  Я би хотів щоб у нас можна було дуже просто починати будь-що. Як на мене – сервісний бізнес, бізнес у сфері послуг або програмного забезпечення. Приміром, подуктові компанії, сільське господарство.

– Ваша найбільша помилка, коли починали бізнес? 

– Сьогодні багатьох результатів я добивався б утричі швидше, ніж раніше. Я би просто відмовився від зайвих ланок і не витрачав на них по 2-3 місяці.

– Які наприклад? 

– Приміром, якщо це ІОТ продукт, то не обов’язково робити дизайн. Важливіше зробити щоб він просто працював. Я переговорив з купою народу в Америці, які пропустили через себе 10-ки стартапів. Це інвестори, які спілкувалися зі схожими компаніями. За їх словами розробка дизайну може сильно гальмувати розвиток.

– Найважливіші якості підприємця? 

– По-перше, треба планувати і реалістично оцінювати завдання. Починати з найскладнішого. По-друге, навчитись говорити “ні”, відтинати непотрібне. І третє – інноваційність. Щоби йти на крок попереду, необхідно слідкувати за розвитком тієї галузі, де хочеш працювати.

– Який він – найважливіший український інтерес? 

– Я сказав би, що український інтерес – це вірити один в одного на всі 100% без заперечень, безапеляційно. Не важливо хто ти і який у тебе соціальний статус. Ми одна країна, а значить – одна команда.

Спілкувалась Ганна Веретенник, “Український Інтерес”