Микола Сядристий. Той, хто підкував блоху

59
Уже більше півстоліття Микола Сядристий вивчає історію - викриває тоталітарних тиранів, відкриває цупку радянську завісу. А розпочиналося все з мініатюр. Фото: "Український інтерес"/Аліна Коломієць

Його знають усюди. Його мікромініатюрами захоплювались майже всі президенти світу. З ним спілкувалися найвпливовіші та найрозумніші люди сучасності. Його мета – донести свою філософію до кожного з нас. Про мікромініатюри, зустріч з Хрущовим, секретне та забуте минуле України, про її сьогодення та майбутнє “Українському інтересу” розказав засновник жанру “мікромініатюра”, Народний художник, філософ, незалежний історик і поет Микола Сядристий.

“У юності я постійно був серед заліза. У мене на городі впав літак, і заліза було повно: у садку, у дворі. А зараз я вивчаю людину… “, – так розпочав нашу розмову Микола Сергійович.

Мікромініатюри Сядристого, яких немає в жодному музеї планети, дійсно дивували Хрущова і Горбачова, Президента США Джиммі Картера, очільників Польщі Леха Валенса, Войцеха Ярузельського та голів багатьох інших держав.

Стіни музея мініатюр Сядристого прикрашають не шпалери, а безліч рекламних плакатів з різних куточків світу. Фото: “Український інтерес”/ Аліна Коломієць

Ви – всесвітньо відомий творець мікромініатюри, художник. Тож як почали цікавитися історією?

– Колись, спеціально для США, я зробив корабель “Санта-Марія”, на якій Колумб відкрив Америку. І про нього (він налічує 256 деталей) писали всі американські газети. Тоді, я ще портрет Лінкольна зробив, маленьку пляшку “Coca-Cola” з логотипом цієї фірми. Після цього мене запросили до космічного центру. Головний інженер цього центру попросив розписатися мене на кріслі Ніла Армстронга (першої людини, що ступила на Місяць – ред.). Я сказав, що це не етично, і я не мав до їхнього польоту на місяць жодного відношення. Він сказав: “Ні. Ми вже тиждень дивимося на Вашу “Санту-Марію“. Я все ж таки розписався на кріслі Армстронга. Знаю, що багатьох моїх робіт не зроблять навіть через 100 років і за мільйон доларів.

Я їздив по усьому світу, бачився з різними людьми: президентами, секретними персонами, нащадками царських сімей. І ось тоді я зрозумів, що мені потрібно вивчати історію.

Як відбувалися ваші зустрічі з президентами? Які враження у Вас викликали очільники держав?

– Я зустрічався майже з усіма президентами світу. З Хрущовим ми спілкувалися годину двадцять. Я зрозумів, що він дуже самітній. Прощаючись, він мені сказав: “Миколо, знаєте, ви мене дуже зацікавили. Але я хочу сказати, що ви молодий і така справа… “великие перемены в обществе делают либо гении, либо идиоты. А вы кем себя считаете?“. Тоді мені на ногу наступив його охоронець, і я не став говорити. Я зрозумів, що Хрущов “самітній артист”. Такий невисокий, лисий, з родимками. Коли я зайшов до кабінету, він стукав по столу і матюкався. Мені дали папірець, де було написано, що йому говорити, але я викинув той папірець і сказав: “Історія – це така “простітутка”, яка говорить одне, а робить друге. Ніхто не знає, що буде далі, але я думаю, що Ви залишитесь в історії хоча б тому, що Ви випустили мільйони людей з тюрем“. Тоді це його “схопило”, він захвилювався.

Потім Хрущов вийшов у двір. Я дивлюся – до нього кинулася якась жінка з листом. Її відразу схватили “КГБісти”, але Хрущов простягнув до неї руку, і вони від неї відскочили. Він поклав лист до кишені і поїхав. Хрущов був гравцем, але він прекрасно розумів трагедію свою і трагедію людей.

Як радянську людину, що вас тоді найбільше вразило за кордоном?

– Тоді я зрозумів, що найстрашніше – те, що ми живемо під дахом Росії. Це – трагедія України. Майже усі наші вожді були зрадниками протягом 300 років. Це не тільки я говорю, а про це написав у своїй книзі “Тайна руїни” Олег Ольжич. Ніхто уважно не читає Шевченка. Уся наша еліта – знищена в Магадані, на Соловках, вона живе за кордоном. Багатьох із них знає весь світ, а тут їх ніхто не читає.

А ми дивились, та мовчали, Та мовчки чухали чуби. Німії, подлії раби, Підніжки царськії, лакеї капрала п’яного“, – писав Шевченко. Це про нас.

Так, об’їздивши весь світ, я можу порівняти. От у Японії ви можете залишити свою сумку в центрі міста, і ніхто її не візьме. Ви навіть через тиждень її заберете. У нас не так. Росія навчила красти.

Як саме Москва вплинула на психологію українців?

– Росія – це єдина нація у світі, у якій національні герої – розбійники і крадії. У своїй книзі “Молох ленінізму. Ідеологія державного терору” я детально навів факти, які говорять про це.

Книга “Молох Ленінізму” була випущена у Києві цього року. Фото: “Український інтерес”/ Аліна Коломієць

Навіть багато російських філософів говорили, що “ленінізм” – це новий вид “пугачовщини”. Карл Маркс украв у Робертоса “Капітал”, а у Віктора Консидерана “Маніфест”, який він переробив на “Маніфест комуністичної партії”, вставивши туди сатанинські думки про те, що треба знищити всю інтелігенцію і капіталістів.

У Леніна не було моралі, бо його ліва частина мозку, яка відповідала за любов, співпереживання та совість, була вражена сифілісом. Це був звір. Він писав Троцькому: “Арестовать 10 тысяч буржуев, поставить сзади пулеметы и расстрелять“. Він кожного дня підписував списки на розстріл, компенсовуючи владою над натовпом свою фізичну неповноцінність. Його розбійницькі думки збігають із мисленням татаро-монголів. І на цьому він вигравав.

Я знаю всіх, хто робив у нас голодомор. Це “уголовні низи”. У кожному селі були алкоголіки, крадії. Їм давали маузер і партбілет. І вони “давили” в селі всіх, кому заздрили. Воював Ленін проти селянства. У “Маніфесті комуністичної партії” написано: “Крестьяне, мелкий промышленник, мелкий производитель – класс консервативный и подлежит уничтожению”. Тож, Ленін знищив майже весь народ Росії, України і взагалі всіх республік, бо вони складалися на 80 відсотків із селян – “ворогів” по Марксу. Він знищував їх і перемагав.

Микола Сергійович знає на пам’ять майже усі цитати Леніна. Фото: “Український інтерес”/Аліна Коломієць

Чому Ленін перемагав?

– Найсильнішим у людини є інстинкт самозахисту. Він тиснув на нього за допомогою страху. Тому комуністи зробили страшну систему – Луб’янку, яка тримала всіх людей під контролем. “СССР – это возрожденная империя концлагерного типа”, якої не було у світі з часів хаосу.

Це описано у великих книгах. Герман Раушнинг у своїй праці “Говорит Гитлер: зверь из бездны” писав: “Дорогой читатель, прочитав мою книгу, Вы, наверное, задумались откуда берутся гитлеры. Подойдите к зеркалу и внимательно посмотрите на себя. В каждом человеке спит зверь, который может проснуться в определенных условиях и стать предателем“.

Тож, тиснучи на людський інстинкт самозахисту – можна коїти злочини. Людська історія – це гігантський трагікомічний театр, де ніхто не говорить правду. Правду кажуть лише діти.

Колись на презентації книги Левка Лук’яненка, дружина Левка запропонувала мені виступити. Я тоді сказав, що “ми йдемо до тоталітарної системи. Більшість комуністів розібрали землю та віддали її своїм дітям, дружинам, коханкам і говорять про демократію! Тобто у нас попереду ще гірші часи”. І встав тоді наш “КГБіст” і начав “патякати”: говорив, що це не правда, що ми йдемо до демократії.

Як ви збирали інформацію для своєї останньої книжки «Молох ленінізму»? На що спиралися?

– Я спирався лише на документи та праці Леніна. Я виписав із усіх томів його думки і зробив окремі розділи: “враг”, “тактика”, “контроль”, “убийства”, “агрессия”. І оці 55 томів – це 45 тисяч сторінок, я зжав у 400 сторінок, “відмивши” всю його брехню та сатанінське мислення. У цій книжці мене немає, він сам про себе говорить. Леніна треба уважно читати, бо іноді за його словами криється зовсім інша думка.

Рожевим і зеленим Микола Сергійович виділив усі думки Леніна. Фото: “Український інтерес”/ Аліна Коломієць

Я маю величезну кількість документів із московського КДБ, до яких ніхто не має доступу, маю усі прізвища людей, які були на Луб’янці.

Також до кожного третього розділу я вставив думки найвидатніших російських поетів, філософів, істориків: що вони говорили по ленінізм. Ось я наводив цитату російської поетеси Зінаїди Гіппіус: “Нет ни одной, буквально, семьи, где бы не было схваченных, увезенных, совсем пропавших… Констатирую лишь одно: большевики физически сидят на физическом насилии, и сидят крепко“.

Сядристий без суб’єктивізму наводить факти і цитати відомих особистостей. Фото: “Український інтерес”/Аліна Коломієць

Ваша книжка російською мовою. Ви плануєте її поширювати в Росії також?

– “Молох ленінізму” я писав російською мовою, тому що я дивлюся стратегічно. Звичайно, я б хотів щоб в Росії люди прочитали її, проаналізували та зробили висновки. А якщо говорити про державну мову, то в нас має бути лише одна – українська. Вона жіноча, ніжна, не уставна, не воєнна, а російською звучить – “стрелять“.

Автор із задоволенням підписав свою книжку редакції “Українського інтересу”. Фото:”Український інтерес”/Аліна Коломієць

Майже всі посольства світу в Україні вже придбали її. Тираж книжки невеликий – усього 300 примірників, придбати її можна лише на виставці мікромініатюр, яка знаходиться на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.

Зараз у країні відбуваються «переломні» моменти. Українці нарешті оговтуються після багатолітнього панівного режиму Росії. Що нам треба робити, щоб пришвидшити цей процес і перемогти?

– Українці, живучи під тиском Росії, стали мовчати і замикатися в собі, щоб жити без проблем. Їхнім символом був тин навколо двору, який був кордоном своєї держави. Щоб перемогти, ми маємо знати свої недоліки. А чванитися, хвалити себе, говорити, що ми великі, розумні та могутні не треба. Коли ми весь час себе нахвалюємо – ми присипаємо себе. Націю, яка знає свої слабкі сторони, перемогти неможливо.

Треба аналізувати все і вивчати дітей, адже діти – це фундамент майбутньої держави. За словами дослідників, людина виховується до шести років. Дитина вбирає інформацію, як губка. Дорослий може забути те, що було вчора, але пам’ятатиме, що було в дитинстві. А змінити все можуть лише покоління.

Сядристий написав вже не одну книгу, які можна придбати в музеї. Фото: “Український інтерес”/Аліна Коломієць

Викриття світових тиранів, яке робить Сядристий, справді сприяє переосмисленню історичних моментів, навіяних радянською владою. Тому автор не збирається на цьому завершувати дослідження тоталітарних режимів. Зовсім скоро філософ презентує свою нову працю про трьох інших диктаторів, які змінили хід нашої історії.

Розмовляла Аліна Коломієць, “Український інтерес”