Пилип Іллєнко про розвиток та перспективи українського кіно (ФОТО)

1313
Голова Держкіно України Пилип Іллєнко. Фото: "Український інтерес"/Олександр Бобровський

Український кінематограф сьогодні активно відроджується. За минулий рік на екрани вийшло 30 фільмів вітчизняного виробництва. А кількість прем’єр за перше півріччя 2017 року показує, що цьогорічний показник може стати рекордним.

За словами голови Державного агентства України з питань кіно Пилипа Іллєнка, лише за підтримки Держкіно у виробництві знаходиться більше 50-ти повнометражних ігрових та анімаційних картин.

На зйомках історичного фільму “ЕКС” він розповів “Українському інтересу” про перспективи українських фільмів, держфінансування кіновиробництва та попит на вітчизняне кіно в Україні.

– Що сьогодні відбувається в українському кінематографі?

– Зараз одночасно знімається дуже багато стрічок. Деякі у Києві, деякі на інших локаціях. Ми можемо говорити про те, що процес пішов і українське кіно перестає бути чимось  маргинальним і непомітним. Думаю, до кінця цього року глядачі зможуть переконатися з власного досвіду, що українські фільми створені не тільки для якихось фестивальних успіхів, не тільки про страждання і сльози, а можуть бути і цікавими для глядачів. Починаючи з Дня Незалежності, коли вийде фільм “Червоний” Заза Буадзе, практично щотижня, або кожні два тижні до кінця року відбуватимуться прем’єри вітчизняних фільмів. Я знаю, що такого в українському кіно не було дуже давно, принаймні за часів Незалежності точно.

– А чим вас захопив сценарій історичного бойовика “ЕКС” Сергія Лисенка?

– Перш за все він стосується дуже цікавої сторінки нашої історії, про яку мало-хто знає. Це виклик – у розважальній формі розповісти про невідомі темні плями в історії, які приховувалися і про які не можна було говорити. Крім того – це дійсно пригодницька стрічка, сценарій захоплює з першої сторінки. Бо є сценарії, які ти змушуєш себе прочитати до кінця. А цей фільм буде динамічним.

Зйомки фільму “ЕКС” Сергія Лисенка. Фото: “Український інтерес”/Олександр Бобровський

– Чи не обговорювалась у Держкіно ідея видати сценарії фільмів, які вже вийшли?

– Обговорювалася. Ми над цим працюємо, навіть попередньо провели розмови з деякими видавцями. Але це питання ще й коштів. Хочемо почати зі збірки, у яку увійдуть близько 9 сценаріїв. Це по формату середній том з фільмів, які вже завершені, які вийшли і які найближчим часом вийдуть у прокат. Та зробити це непросто. У нас на деякі речі не вистачає людського ресурсу, не встигаємо. Все необхідно узгоджувати з власниками минулих авторських прав – не всі хочуть цього. Хоча це може бути й елементом промофільмів. У деяких випадках, до прикладу, американці видають сценарії своїх фільмів до їх виходу у прокат. Ну це, звісно, не стосується якихось трилерів, де є таємниця.

– У бюджет, який виділяє Держкіно закладається промо?

– На жаль, сьогодні за існуючими нормами держава практично не може фінансувати промо. Це неправильно. Тому у новому законі про державну підтримку кінематографії, який у кінці квітня набув чинності, передбачені зовсім інші форми держпідтримки. І, якщо раніше держава підтримувала фактично тільки одну ланку кіновиробництва – саме в створенні самого фільму, то тепер форми підтримки будуть розширені на всі інші ланки кіноіндустрії: виробництво, розповсюдження, промоція, підтримка кінотеатральних мереж, захист авторського права в інтернеті, підтримка фундаментальних наукових досліджень у галузі кіно, освітня підтримка. Держава зможе допомагати студентам, фінансувати їх навчальні фільми. Крім того, будуть надаватися тревел-гранти як молодим кінематографістам, так і вже професіоналам для участі в якихось програмах підвищення кваліфікації. І також буде ще окремо розроблена програма щодо культурної спадщини – відновлення фільмів, архівної справи і т.д.

– А чи буде брати участь Держкіно у подальшій телевізійній долі фільмів?

– По факту, Держкіно і зараз це робить, хоча це не наш обов’язок. Між продюсерами, які знімали кіно і телебаченням (за деякими винятками) був певний бар’єр, але ми постаралися їх ближче познайомити. У процесі спільної праці та об’єднання всієї кіноіндустрії у роботі над новим законом налагодилися якісь горизонтальні зв’язки. Українське телебачення насправді підтримує українське кіно. Це і в популяризації, тому що у новинах регулярно з’являється інформація про зйомки. Вітчизняні телеканали стають медіапартнерами прем’єр фільмів. І, так чи інакше, всі нові стрічки демонструються по телебаченню після прокату. Зараз йде боротьба з контрафактною продукцією, яка незаконно поширювалася в інтернеті. Найбільшим піратським сайтом був “Вконтакті”, тому у цьому плані я підтримую його заборону.

Фото: “Український інтерес”/Олександр Бобровський

– А як вирішити проблему з тим, що українські фільми беруть у прокат менше, ніж іноземні?

– Так, є окремі прикрі факти. Це має бути двосторонній процес. Все-таки і кінематографісти мають створювати стрічки, які більш будуть цікаві глядачеві, тому що годі сподіватися прокатного успіху, коли знімається фільм і у процесі його створення про глядацьку аудиторію ніхто не думає. Думають про якісь свої амбіції, про фестивалі і т.д. З іншого боку і кінотеатрам треба виконувати норми чинного законодавства щодо квоти національних фільмів у прокаті. І, зрештою, треба говорити про те, що у нас загалом як такого серйозного театрального ринку просто немає. 389 залів – це не ринок, який може окупити навіть низько бюджетну комедію, тому поки, якщо ми говоримо про складно постановочні фільми, де є костюми, де є масові сцени, треба виїжджати на локації за межі Києва, будувати декорації, використовувати складну техніку – без підтримки держави не буде існувати таких фільмів просто.

– На що найперше звертають увагу експерти Держкіно, коли фільми проходять конкурс? Які критерії відбору?

– Комплексні критерії – це і драматургічна складова, і потенціал режисера і всієї творчої команди, і розуміння цільової аудиторії, наявність маркетингової стратегії, досвід продюсера, актуальність теми. Оцінюються і виробничо-економічні показники, і художня якість. Але дуже важко оцінити потенціал проекту на етапі початкового сценарію. Я впевнений, що ті сценарії, які не отримали підтримку, не обов’язково були суттєво гіршими.  Ті, які підтримали – вони точно цього заслуговують, але можливо не з першого разу якийсь проект може виграти. Є дуже багато прикладів, коли з другого -третього разу перемагають. Є певна обмежена кількість коштів. Ми із задоволенням фінансували б усі, які подаються. Правда є такі, які не варто фінансувати, бо вони геть погані, але їх меншість, а більшість проектів дуже цікаві.

– Яка ситуація в Україні з дитячими фільмами?

– Зараз чимало знімається дитячих фільмі. Наприклад, фільм “Гаврик”, який знімає Анатолій Метешко. Це взагалі непростий проект і досить дорогий як для українського кіно. Там буде використовуватися складна техніка, один з героїв буде анімований і він переходитиме у різні стани, змінюватиметься від намальованого до реалістичного. Це важке завдання. Втілити технічно і художньо цей задум – це виклики. Добре, що українське кіно вже доросло до таких складних речей. Є фахівці, які можуть за це братися і це реалізовувати.

– Серед глядачів є попит на українське кіно?

– Ми маємо відходити від мотивування глядачів лише тим, що це український фільм і тому його треба подивитися. Є ж різні жанри: хтось любить комедії, хтось мелодрами. Я, до прикладу, як глядач терпіти не можу мелодрами. Але кожному глядачеві хочеться бачити цікавий саме йому жанр. І ми маємо запропонувати вибір. Дійсно, ми лише вступаємо у цей процес, і конкуруємо з американськими “Піратами Карибського моря” (посміхається – ред.). Глядачеві, який приходить у кіно і дивиться там на 5-6 афіш, абсолютно байдуже, яка країна виробник. Йому хочеться просто гарно провести час, отримати задоволення від перегляду. Тому ми зараз підтримуємо зйомки кіно практично всіх жанрів. У виробництві є і фільм жахів, й історичні пригодницькі екшени, фентезі, комедії, більш серйозні фільми з глибокими темами, фестивальне кіно.

– За кількістю прем’єр 2017 можна назвати роком відродження українського кіно?

– Я вважаю, що і 2016 був непоганим у цьому плані. Звичайно, цьогоріч буде більше прем’єр і більш масштабних. Зараз одночасно 51 фільм знімається. У цьому процесі зайняті пів сотні режисерів, майже стільки ж операторів. Деякі працюють одночасно у декількох проектах. Це серйозний індустріальний процес, у якому задіяна велика кількість людей. Багато фільмів створюються у коопродукції за серйозної участі України. Ми інтегруємося таким чином у світовий кінопроцес. Це величезний досвід для українського кіно. Не можна просто дати людям гроші і сказати: “Йди зніми “Піратів Карибського моря”. Їх треба вміти знімати і той потенціал індустрії, і досвід, і технології, і навички, і досвідчені кадри народжуються не за один день, а роками. Голлівуд безперервно працював понад 120 років, і зараз ми бачимо результат цієї праці. Події, які відбуваються в Україні, відобразилися як і на будь-якій економічній галузі, так і на кінематографі. Тому ми багато чого змушені здобувати з нуля.

Розмовляла Ірина Савчук, “Український інтерес”

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.