Європейсько-китайська “формула успіху”: “16+1”+х?

338
Європейсько-китайська "формула успіху": “16+1”+х?. Фото rus.bg

Минуло трохи більше тижня з моменту проведення  в Угорщині Будапештського саміту “16+1” – організації економічної співпраці держав Центрально-Східної Європи (ЦСЄ) та КНР, який відбувався з 26 по 28 листопада ц.р. Зустріч відбувалася на тлі інших міжнародних подій і, скажімо, саміт Східного партнерства, що відбувався того ж тижня у Брюсселі. Проте недооцінювати цей захід не варто, як і сам Формат “16+1”.

Формат такої співпраці став наслідком, передусім, втілення Пекіном своїх економічних інтересів в рамках європейської політики Китаю та його трансконтинентальної стратегії – “Ініціативи “Один пояс – Один шлях”. Зацікавленість же у такій співпраці держав ЦСЄ має два джерела: з одного боку, – це надуманий “фінансовий дефіцит” ЄС, а з іншого – різнохарактерне політичне невдоволення центральними органами правління Євросоюзу та манерою поведінки держав “старої Європи” стосовно держав ЦСЄ. Бунт “молодих” хоч і має певні справедливі підстави, але є неконструктивним, – здебільшого на снобізм “старих” “молоді” відповідають демаршами політичного марнославства і економічного марнотратства. Цим історичним моментом становлення Євросоюзу у притаманній для нього конструктивно-прагматичній манері скористався Китай, який запропонував свої щедрі кошти на дальший пришвидшений розвиток значного регіону ЄС і в такий непрямий спосіб виступає мало не апологетом Євросоюзу. Чому так?, – та хоча б тому, що “велика Європа” є однією (і чи не головною) зі складових згаданої вже Ініціативи “Один пояс – Один шлях”. Для Китаю цей шлях має вести до чергового ринку, а не стати “дорогою в нікуди”. Шлях до слабкого економічно і роздробленого Євросоюзу був би для Китаю надто дорогою забаганкою.

Примітно, що напередодні приїзду прем’єр-міністра КНР Лі Кецяна міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто наголосив, що в регіоні Центрально-Східної Європи Китай та його роль сприймають як можливість, а не як загрозу. З ентузіазмом до китайської присутності ставляться і в Білорусі, яка відрядила до Будапешту спостерігача – прем’єр-міністра Андрєя Кобякова. “Стара” ж Європа на публіку демонструє стримане і недовірливе ставлення до Пекіну, проте не виключено, що награне.  Бо якщо “молода Європа” не може в межах ЄС отримати ресурси для своїх потреб прискореного розвитку, то вона має шанс їх отримати з-поза меж ЄС – від Пекіну. І “старій Європі” з одного боку, – задля збереження обличчя, – доводиться “бурмотіти” про загрозу китайської економічної експансії, і, також, якось прикривати свою “скупість”, що призвела до фінансового дефіциту ЄС, а з іншого – можна радіти, що кошти для прискореного розвитку ЦСЄ знайшлися… Важко уявити, щоби “16+1” міг би з’явитися без певного погодження між Пекіном і столицями “старої Європи”, і щоби Пекін в таких умовах діяв беззастережно. Як Брюссель, так і Пекін ставляться один до одного із певними застереженнями, проте розуміють, що стратегічно їхня співпраця у підтримці глобалізаційних процесів принесе обом сторонам певні дивіденди.

Самі домовленості в рамках саміту цілком лягають у цю канву. Саміт видався напрочуд багатим на заходи, зустрічі, теми, на переговори, заяви, договори і на вражаючі уяву суми китайських коштів. І поза сумнівом ключовим спікером саміту був “дорогий гість” з Пекіну прем’єр-міністр Китаю Лі Кецян.

По прибутті в Будапешт 26 листопада Лі Кецян висловив готовність китайської сторони виробити спільний план на майбутнє. Найбільше дружніх звернень Лі Кецяна було звернено до, як і належиться, приймаючої саміт угорської сторони. Китайським Ексімбанком буде кредитовано на 85% (2,1 млрд. дол.) модернізацію міжнародної залізниці Будапешт-Белград (загальна вартість проекту сягає 2,9 млрд. дол.). Примітно, що ця залізниця є частиною шляхопроводу кінцевим пунктом якого є грецький морський порт Піреус, – що є цілком викуплений Китаєм. Щоправда, саме будівництво угорської ділянки цієї залізниці має розпочатися тільки у 2020 році. Це пов’язано з тим, що визначення виконавців проекту угорська сторона має здійснити у відповідності до тендерних процедур ЄС, на чому наголосила  Єврокомісія.

Щодо ширшого контексту співпраці, то ось яку оцінку міжнародної ролі ЄС та відносин із ним – словами свого прем’єр-міністра Лі Кецяна – надає Пекін: “Китай віддавна вважає, що Європа є рушійною силою забезпечення глобального миру і розвитку, і сподівається зажди бачити її процвітаючою і стабільною”.

27 листопада у ході 7-го Торговельно-економічного форуму “16+1” Лі Кецян заявив про намір Пекіну додатково розширити канали фінансування організації “16+1” в цілому, яку Пекін називає “спільною платформою співпраці – китайсько-європейським проектом дружнього співробітництва”. Китай підтримує фінансування комерційними фінустановами й інститутами проектів двосторонньої співпраці, а також сприяє наданню їм фінансування в юанях (для Пекіну це вкладається у логіку поступового перетворення юаню на глобальну валюту). Зокрема, минулого року Промислово-торговий банк Китаю створив Фонд Китай-ЦСЄ і розширив напрями ринкового фінансування. Наразі, Китай готовий надавати фінансову підтримку партнерству “16+1” по нових двох каналах: через Міжбанківську асоціацію Китай-ЦСЄ (Державний банк розвитку Китаю надасть кредит в розмірі 2 млрд. євро) і Фонду інвестиційної співпраці Китай-ЦСЄ (сукупні інвестиції якого сягнуть 1 млрд. дол.). При цьому Лі Кецян впевнено заявив, що економічна ситуація в Китаї стабільна і прогнозована, і підкреслив, що китайська економіка продовжує зберігати позитивні тенденції росту.

Лі Кецян при цьому наголосив, що співробітництво “16+1” є не геополітичним інструментом, а інкубатором практичного, трансрегіонального партнерства, додавши, що така взаємодія сприятиме збалансованому розвитку відносин між Китаєм і ЄС в цілому. Він закликав сторони до розширення масштабів економіки і торгівлі, сприяння лібералізації і спрощення в торгівлі і інвестиціях, співпраці в митній сфері. Пропонується розвивати проекти з транспортно-комунікаційних зв’язків як суходолом, там і повітрям і морем, а також запровадити механізм співпраці у сфері електронної торгівлі. Серед інших інфраструктурних пріоритетів, Китай зацікавлений в модернізації та розвитку 11-го (Румунія-Чорногорія-Італія) та 8-го (Македонія-Західна Європа) транспортних коридорів.

Пекіном пропонується розвивати такі моделі співпраці як індустріальні парки у галузі виробництва, енергетики, логістики і сільського господарства. Потім, пропонується ефективно використовувати фінансові можливості, які пов’язані зі становленням уже згаданих Міжбанківської асоціації Китай-ЦСЄ та Фонду інвестиційної співпраці Китай-ЦСЄ. Китайською стороною пропонується взаємне сприяння і зміцнення середніх і малих підприємств, створення додаткових механізмів співпраці і різнорідних платформ з надання послуг. Пекін також закликає до поглиблення культурних і гуманітарних обмінів.

На одному із завершальних заходів Саміту 28 листопада – на спільному медіа-брифінгу прем’єр-міністра КНР Лі Кецяна, прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана і прем’єр-міністра Болгарії Бойко Борисова, Лі Кецян зазначив, що “сторони ведуть плідну співпрацю, яка багато в чому перевершує очікування сторін”. Воно й не дивно, що сподівання справджуються, оскільки, скажімо, обсяг двосторонньої торгівлі лише в цьому році зріс більше як на 14%. Загальний же торговий оборот “16+1” у 2016 році склав 58 млрд. дол. (варто зазначити, що загалом ця сума – це близько 10% товарообороту із Євросоюзом в цілому, який складає 514 млрд. дол.). Основними торговими партнерами Китаю в “16+1” – товарооборот з якими сягає 80% від загального – є Польща, Чехія, Угорщина, Словаччина та Румунія. Обсяг прямих китайських інвестицій в регіон склав у 2016 році, за різними даними, від 6 до 8 млрд. дол. За останні кілька років торгівля країн Центрально-Східної Європи із Китаєм зросла майже на 30%, а обсяг китайських інвестицій подвоївся; примітно також, що туристичний потік зріз утричі, сягнувши 1 млн. людино/раз. Загалом же, в Ініціативу “Один пояс – один шлях” за останні роки Китай інвестував понад 50 млрд. дол.; було створено близько 60 зон розвитку у 20 країнах і понад 180 тисяч робочих місць.

На цьому брифінгу Лі Кецян привернув увагу до того, що в останні роки економіка ЦСЄ щорічно приростає в середньому на 3%, економіка Китаю – на 7%, а споживання стає основною рушійною силою економічного зростання. Серед іншого, це означає, що попит на продукцію (особливо високоякісну і персоніфіковану) на китайському ринку буде зростати. Як вказує Лі Кецян, за попередніми розрахунками у ближчі п’ять років Китай імпортує продукції на вражаючу суму у 8 трлн. дол., а виїзний туризм сягне 700 млн. людино/раз. Лише це відкриває неабиякі можливості для розвитку співпраці країн “16+1”. Лі Кецян так прямо і заявив: “…китайська сторона готова імпортувати більше високоякісної продукції із країн ЦСЄ і спонукати більше китайських туристів відвідувати країни ЦСЄ. …Китайська сторона сподівається, що країни ЦСЄ займуть свою нішу на велетенському китайському ринку і досягнуть на ньому ще більших успіхів”.

Лі Кецян на цьому Саміті був дуже багатослівним і дуже контактним; він і без того красномовний спікер, цього разу видався неабияким оратором, що з усіх сил прагнув вкотре заспокоїти і запевнити європейських лідерів і випливові європейські кола у справжності  свого прагнення до стратегічного партнерства, у прагматизмі, який лежить в основі доброзичливості намірів європейської політики Китаю, і однозначності пріоритетів і змісті заявлених цілей своєї трансконтинентальної стратегії – “Ініціативи “Один пояс – Один шлях”, як предметного виразу власної світової політики. Мабуть таке багатослів’я стало політичною необхідністю, бо зазвичай Пекін не відрізняється метушливістю на міжнародній арені. Скоріш за все, воно є викликаним російськими зусиллями з дискредитації європейської політики Китаю, з намаганнями Москви “прояснити” європейцям “підступність планів Пекіна” і тим самим підважити (а то й зруйнувати) китайсько-європейське стратегічне партнерство, що почало неабияк набирати оберти і має суттєвий потенціал.

Виходить, що Пекін добре засвоїв український урок Москви з європейської дипломатії і, на відміну від Києва, провів активну інформаційну, ідеологічну і дипломатичну кампанію з викриття московських інтриг і інспірацій – спроб Росії позиціонувати Китай як найбільш небезпечного для Європи міжнародного гравця.

Чи повірять європейці китайцям? Тут усе залежить, з одного боку, від ідеологічної гнучкості і готовності європейців до ведення довірливого політичного діалогу з Пекіном і розгортання спільних політико-економічних проектів ЄС-Китай, а з іншого – від здатності китайців підтвердити політичну лояльність до ЄС, подолати у рамках “16+1” євроскептицизм політичних кіл країн ЦСЄ і спокусу формування прокитайської політичної фракції задля сприяння зміцненню солідарності і консенсусу в ЄС.

Прогрес у цьому питанні можна буде оцінити вже наступного року на саміті “16+1” у Болгарії. І хтозна: може у болгарському Пловдиві спостерігатаме за китайсько-європейською співпрацею буде вже не тільки білоруський, а й український прем’єр?

Сергій Герасимчук, Радник Ініціативи think twice UA
Ярослав Матійчик, Виконавчий директор “Групи стратегічних та безпекових студій”, спеціально для “Українського інтересу”

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.